Page 47 - 4739

видно під кутом нахилу ν 1 ≥ 20˚; ν = 0˚ і ν 2 ≥ - 20˚ . Після приведення теодоліта в
робоче положення кожну точку спостерігають при двох положеннях

вертикального кругу (ці дії складають один прийом) і обов΄язково парним
числом прийомів для виключення хитання вертикальної осі.

Значення і визначають з формули

i  0,5  ctgc 1   c cosec  c 2 ctg  c cosec 2  (3.4)
1
2
1
або

i  0,5 c  c 2 ctg (3.5)
1
1

Число прийомів 6 для теодолітів типу Т2 − 6, а допустиме значення − 10˝.

Недопустимий нахил горизонтальної осі теодоліта ліквідовують у

майстерні.

Візирна вісь оптичного візиру повинна бути паралельна візирній осі

труби. Зорову трубу наводять на візирну ціль, розміщену на віддалі більше

150м, а потім, повертаючи навідні гвинти теодоліта, точно наводять перехрестя

візирів на точку. При суттєвому зміщенні перехрестя сітки ниток з візирної цілі

кутову величину зміщення на горизонталі і вертикалі вимірюють теодолітом.

Якщо вона більше 2′ , то положення оптичного візира виправляють.

Візирна вісь оптичного візиру, вбудованого в алідадну частину

теодоліта, повинна бути суміщена з його вертикальною віссю повороту.Цю

умову перевіряють шляхом спостереження положення центра сітки оптичного

центрира відносно точки місцевості при обертанні алідадної частини теодоліта,

встановленого над цією точкою. Якщо при обертанні зображення точки сходить

з центру сітки більше ніж на три товщини нитки (0,5 мм на місцевості), то

необхідно від΄єднати кришку оптичного центриру, ослабити гвинти окулярного

коліна і злегка перемістити його в площині бокової кришки. Після цього

повірку повторюють.

46