Page 15 - 4730

так званні техноземи — ґрунти, створювані людиною в процесі
рекультивації тих чи інших об'єктів господарського освоєння
ділянок землі. Техноземи частково успадковують властивості
зональних порушених ґрунтів і гірських порід, частково
формуються під впливом могутньої техніки, використовуваної
при укладанні ґрунтового шару. Для них характерна чітка
відсутність виражених горизонтів, найчастіше мозаїчний
характер кольору, підвищена щільність і, відповідно, менша
пористість.
Повнопрофільні ґрунти, близькі до природних, можуть
зберігатися в місті у зоні лісопарків і старих паркових
насаджень.
Поза залежністю від типу ґрунтів основною властивістю,
за якою їх оцінюють, є родючість. Родючість ґрунтів
обумовлена наявністю в їхньому складі органічних і
мінеральних поживних речовин, певними параметрами
структури, що підтримують нормальний газообмін і водообмін,
фізико-хімічними характеристиками (концентрацією водневих
іонів і сольовим режимом), що підтримують нормальне
проходження фізіологічних процесів у рослинах. Родючість
ґрунту забезпечує певну біологічну продуктивність природної
рослинності і врожай сільськогосподарських культур. До
родючих ґрунтів відносять такі, у яких вміст гумусу на нижній
границі шару складає не менш ніж 1,5-2 %, величина рН водяної
витяжки не виходить за межі інтервалу 5,5-8,2, гідролітична
+
кислотність по Аl 3 не перевищує 3 мг-экв на 100 м ґрунту, а
+
вміст Na в обмінному комплексі — не більш ніж 5 %. Кількість
токсичних солей у ґрунтах повинне бути не більш ніж 0,25 %, а
в гранулометричному складі ґрунтів кількість часток розміром
менш 0,01 мм повинне бути в межах 10-75 %. Якщо кількість
гумусу знижується до 1 %, ґрунт відносять до потенційно
родючого.
Будучи найважливішою ланкою біологічного кругообігу
речовин, ґрунт продукує основний харчовий і енергетичний
матеріал для інших мешканців планети. При цьому вона виконує
функції регулятора, що підтримує природний склад атмосфери

14