Page 12 - 4730

Лише у 1883 р. В. В. Докучаєв вперше довів, що ґрунт —
самостійне природне тіло, і його формування є складним
процесом взаємодії п'яти природних факторів ґрунтотворення:
клімату, рельєфу, рослинного і тваринного світу,
ґрунтоутворювальних порід і віку. Він показав, що ґрунт
безперервно змінюється в часі і просторі. Вчення про ґрунт В. В.
Докучаєва одержало завершення в біосферній теорії В. І.
Вернадського, який припустив, що навіть гранітні скелі мають
біологічне походження.
Отже, становлення ґрунту відбувається завдяки взаємодії
організмів, материнської породи, сонячного випромінювання і
опадів. В екології ґрунтом називають ту частину земної кори,
яка зайнята рослинами. У цьому розумінні до ґрунту належить
одночасно і скеля, вкрита лишайником, і намул водозбірників.
Грунт, по-перше, не лише впливає на організми, але
одночасно служить середовищем існування для багатьох видів
мікробів, рослин і тварин, тобто належить до факторів, які
формують середовище. По-друге, ґрунт є продуктом динамічної
взаємодії між гірською породою, кліматом і органічним світом,
а сьогодні також і з людським суспільством. Таким чином,
ґрунтові організми разом з абіотичними факторами створюють
своє середовище проживання. І нарешті, по-третє, грунт межує з
абіотичними і біотичними факторами.
Грунт мінливий у просторі. Це явище добре ілюструє
географічна зональність ґрунтів, відкрита В. В. Докучаєвим.
Однак навіть в умовах однієї зони трапляється мозаїчне
розмаїття ґрунтів, тобто так званих едафотопів.
Структура і текстура ґрунту, не применшуючи значення
фізико-механічного і фізико-хімічного факторів, є, без сумніву,
наслідком діяльності живих організмів, тобто біологічного
фактора. Рослинність механічним способом ущільнює ґрунт і
розділяє його на грудочки і, найголовніше, бере участь у
створенні гумусу. Особливо структурує ґрунт багаторічна
трав'яна рослинність зі сильнорозгалуженою кореневою
системою, яка, перегниваючи, утворює велику кількість
зв'язаного з кальцієм гумусу, і там, де створюються сприятливі

11