Page 95 - 4707

каталізатора молекули адсорбата реагують між собою
набагато швидше.
Пористі тіла – це тверді тіла, всередині яких є
пори, що зумовлюють наявність внутрішньої міжфазної
поверхні. Пори можуть бути заповнені газом або рідиною.
Згідно з класифікацією дисперсних систем за агрегатним
станом фаз пористі тіла діляться на дисперсні системи з
твердим дисперсійним середовищем і газоподібною (так
звані тверді піни) або рідинною дисперсною фазою (так
звані тверді емульсії). До таких систем належать затверділа
вулканічна лава – пемза, кокс, активоване вугілля, торф,
деревина, глина, грунт, картон, папір, пористі полімери,
пористі адсорбенти.
Пористі тіла за своїми механічними властивостями
можуть бути крихкими й еластичними.
За розмірами пор пористі тіла поділяють на
макропористі, перехіднопористі та мікропористі.
Макропористі тіла мають пори з радіусом, більшим
за 100-200 нм. Питома поверхня цих тіл знаходиться в
2
межах 0,5-2 м /г. Такі пори в порівнянні з розмірами
молекул адсорбата “виглядають” рівними поверхнями і
тому для макропористих тіл можна застосовувати
узагальнену теорію адсорбції Ленгмюра, тобто теорію БЕТ.
Перехіднопористі тіла мають розміри пор від 2,0 до
100-200 нм. Їх питома поверхня становить від 20 до 500
2
м /г. На стінках цих пор за малих тисків відбувається
полімолекулярна адсорбція парів, яка зі збільшенням тиску
завершується капілярною конденсацією. Із промислових
адсорбентів і каталізаторів до перехіднопористих можна
віднести силікагель, алюмогель, алюмосилікагелі.
Мікропористі тіла мають пори, співрозмірні з
розмірами молекул адсорбата. Радіуси пор лежать у межах
від 0,5 до 1,5-2 нм. Питома поверхня таких тіл становить
2
500-1000 м /г і більше. До мікропористих тіл можна
застосовувати теорію капілярної конденсації. До
93