Page 22 - 4695

− маніпулятори, світлове перо, сенсорний екран – позиціо-
нування і вибір інформації на екрані тощо.

2.2. Типи інтерфейсів
На ранніх етапах розвитку обчислювальної техніки призна-
чений для користувача інтерфейс розглядався як засіб спілку-
вання людини з операційною системою і був достатньо примі-
тивним. В основному він дозволяв запустити завдання на вико-
нання, пов'язати з ним конкретні дані і виконати деякі проце-
дури обслуговування обчислювальної установки.
З часом в міру вдосконалення апаратних засобів з'явилася
можливість створення інтерактивного програмного забезпе-
чення, що використовує спеціальні призначені для користувача
інтерфейси. В даний час основною проблемою є розробка інте-
рактивних інтерфейсів до складних програмних продуктів, роз-
рахованих на використання непрофесійними користувачами.
Останніми роками були сформульовані основні концепції побу-
дови таких інтерфейсів і запропоновано декілька методик їх
створення.
За аналогією з процедурним і об'єктним підходом до про-
грамування розрізняють процедурно-орієнтований і об'єктно-
орієнтований підходи до розробки інтерфейсів - типи інтерфей-
сів.
Процедурно-орієнтовані інтерфейси використовують тра-
диційну модель взаємодії з користувачем, засновану на понят-
тях «процедура» і «операція». У рамках цієї моделі програмне
забезпечення надає користувачеві можливість виконання де-
яких дій, для яких користувач визначає відповідні дані і наслід-
ком виконання яких є отримання бажаних результатів.
Об'єктно-орієнтовані інтерфейси використовують дещо
іншу модель взаємодії з користувачем, орієнтовану на маніпу-
лювання об'єктами наочної області. У рамках цієї моделі кори-
стувачеві надається можливість безпосередньо взаємодіяти з
кожним об'єктом і ініціювати виконання операцій, у процесі
яких взаємодіють декілька об'єктів. Завдання користувача фор-
мулюється як цілеспрямована зміна деякого об'єкта, що має
внутрішню структуру, певний зміст і зовнішнє символьне або
21