Page 37 - 4690

складають їх, не дотримуючись встановленого порядку оформлення
аналогічних документів, і фіксують в них економічні явища, що відбуваються
на підприємстві.
Допоміжними є такі документи, в яких викладена думка окремих осіб з
економічних питань і явищ, що відбуваються на підприємстві.
За даними первинних документів можна зробити висновки про нестачі,
порушення, зловживання, розміри матеріального збитку. Дані зведених
документів дають можливість зробити умовно точний висновок. Неофіційні і
допоміжні документи доказового значення не мають, але їх можна
використовувати при виборі напрямків контролю, в оцінці виявлених фактів і у
визначенні рівня вини окремих працівників у допущених порушеннях.
За змістом письмові докази поділяються на розпорядчі і довідково-
інформаційні.
Розпорядчі документи містять відомості владно-вольового характеру. Це,
наприклад, первинні документи, оголошення про випуск акцій, накази тощо.
До довідково-інформаційних належать різного роду довідки, листи, звіти,
акти перевірок, протоколи засідань, акти технічного огляду тощо. За формою
вони поділяються на прості і нотаріально-завірені.
За джерелами докази поділяються на дані, сформовані під контролем
аудиторів, адміністрації підприємства, третіх осіб.
Найбільшу довіру у аудитора викликають дані, одержані в результаті
власного дослідження. Якщо аудитор перевірив запаси на предмет їх наявності,
то він може контролювати правильність їх обліку і проводити перевірку
процесу формування аудиторського доказу. Докази, одержані аудиторською
організацією, як правило, більш об’єктивні, ніж докази, надані економічним
суб’єктом.
До доказів, створених під контролем адміністрації підприємства,
належать облікові записи, внутрішні документи тощо. Негативною
характеристикою зазначеного виду доказів є можливий ризик викривлення
інформації, позитивною – що аудитор, покладаючись на систему внутрішнього
контролю і довіряючи цим документам, менше часу витрачає на перевірку.
У доказів, створених під контролем третіх осіб, позитивним моментом є
низький ризик маніпуляції, особливо якщо одержання доказу відбувалось під
контролем аудитора. Але існує ймовірність здійснення тиску на третіх осіб з
боку підприємства-клієнта чи змови між підприємством-клієнтом і третьою
особою.
Щодо місця виникнення докази поділяються на внутрішні, зовнішні і
змішані. Внутрішні докази – інформація, одержана від клієнта у письмовій чи
усній формі, зовнішні – інформація, одержана від третьої сторони у
письмовому вигляді, і змішані – інформація, одержана від клієнта у письмовій
чи усній формі і підтверджена третьою стороною письмово.
Найбільшу цінність і достовірність для аудиторської організації мають
зовнішні докази, потім змішані докази і в останню чергу – внутрішні докази.
Такий підхід зумовлений тим, що особи, відповідальні за підготовку фінансової

34