Page 65 - 4688

 практична цінність і реальна ціна інформації визначається ефектом від її

використання, а не витратами на її створення;

 потенційні збитки інформаційної установи від втрати належної їй інформації,

як правило, набагато перевищують витрати на створення цієї інформації;

 залученню сторонньої інформації має передувати відповідний юридичний

аналіз доцільності таких дій. Це потрібно для того, щоб запобігти фінансових

та інших санкцій. А в подальшому обіг сторонньої інформації повинен мати

відповідний правовий супровід.

Правова база будь-якої інформаційної установи формується на основі двох джерел:

власних та залучених. До власних джерел належать: правові знання керівництва

установи; власний юрисконсульт чи юридична служба; бази даних правової інформації

(документації) установи. Однак повний спектр перелічених джерел притаманний лише

великим установам. Чим меншою за розміром є інформаційна установа, тим більше

зменшується обсяг та набір означених джерел, часто обмежуючись лише правовими

знаннями керівника.

До залучених джерел правових знань належать: спеціалізовані друковані джерела,

котрі можна передплатити чи скористатися ними у публічних бібліотеках, спеціалізовані

комерційні та державні електронні бази даних, послуги спеціалізованих юридичних

фірм. Уважається, що залучення сторонніх джерел правових знань прямо пропорційні

розміру інформаційних установ.

Проблема розбудови системи інформаційних відносин в Україні визнана на

державному рівні. Право громадян на доступ до інформації закріплене Конституцією

України, низкою міжнародних угод. Згідно з Конституцією нашої держави, кожен має

право вільно шукати, одержувати, передавати, робити і поширювати інформацію будь-

яким законним способом. Перелік зведень, що складають державну таємницю,

визначається законом. Зрозуміло, що таке конституційне формулювання, яке містить у

собі максимальну свободу інформаційної діяльності з обмеженням прагнень відомств до

закриття інформації, створює гарне правове середовище для становлення і розвитку

інформаційного ринку. Україна посідає одне з провідних місць на теренах колишнього

СРСР за кількістю законів, що регулюють інформаційні відносини, діяльність мас-медіа і
спрямовані на розширення інформованості суспільства. Зокрема, підрахунки свідчать,

65