Page 66 - 4687

дифундуючого елементу. Глибина шару перебуває в
параболічній залежності від тривалості витримки τ (рисунок
1.18, б).
Таким чином, при виборі параметрів термодифузійного
насичення необхідне дотримання наступних умов:
- максимально висока температура процесу;
- вибір витримки виходячи з ефекту уповільнення
приросту шару зі збільшенням часу процесу;
- максимальна активація дифундуючого елементу.
Зміна структури в поверхневому шарі пов'язана із
ростом зерна при високотемпературному впливі, зміною
фазового складу та ін. При утворенні твердих розчинів
можуть змінюватися тип і параметри кристалічної гратки. При
розплавлюванні поверхні за рахунок дифузії елементів і
високих швидкостей охолодження можливе отримання
аморфного стану, наприклад при дифузії бору і кремнію на
сплавах заліза.
Термодифузійним впливом можуть бути отримані
поверхні з найрізноманітнішими физико-хімічними та
експлуатаційними властивостями: високими твердістю і
зносостійкістю, корозійною стійкістю і жаростійкістю та ін.
Стає можливим створення комбінованих покриттів:
внутрішніх і зовнішніх (рисунок 1.7). Для практичної
реалізації термодифузійного насичення розроблено багато
технологічних процесів, що дозволяють дифундувати в
поверхню як металевим, так і неметалевим елементам.
Технологічні процеси термодифузійної взаємодії

Відомі класифікації процесів за рядом ознак. Розглянемо
класифікацію технологічних процесів термодифузійної
взаємодії за контактуючими середовищами: газофазні або
парофазні; рідинні; твердофазні.

65