Page 149 - 4687

Розпорошуваний матеріал у вигляді порошку, дроту
(шнурів) або стрижнів подається в зону нагрівання. Розрізня-
ють радіальну і осьову подачу матеріалу. Нагріті частинки
розпорошують газом, основне призначення якого – приско-
рення напилюваних частинок в осьовому напрямку, але поряд
з цим він може виконувати й інші функції. При подачі в зону
нагрівання дроту або стрижнів розпилюючий газ диспергує
розплавлений матеріал, у ряді методів напилювання він вико-
нує і функцію нагрівання.
Нагрівання частинок, їх розпорошення і прискорення га-
зовим потоком визначають назву процесу газотермічного на-
пилювання. Частинки, що надходять на поверхню формування
покриття, повинні забезпечувати утворення міцних міжатом-
них зв'язків у процесі контактування, для чого необхідне їх
нагрівання і відповідна швидкість. Відомо, що температура
частинок обумовлює термічну активацію в зоні контакту;
швидкість частинок при ударі об поверхню створює умови
для механічної активації поверхневого контакту. Необхідно
враховувати, що при високих швидкостях частинок у момент
їх контактування частина кінетичної енергії перетворюється
на теплову, що також сприяє розвитку термічної активації.
Розроблені методи газотермічного напилювання дозво-
ляють в достатніх межах регулювати температуру і швидкості
частинок, що надходять на поверхню формування покриття.
Методи газотермічного напилювання класифікують за
видами енергії, джерела теплоти, розпорошуваного матеріалу,
захисту, за ступенем механізації і автоматизації, за періодич-
ністю потоку частинок.
За видом енергії розрізняють методи з використанням
електричної енергії (газоелектричні методи) і методи, в яких
теплова енергія утворюється внаслідок згоряння пальних газів
(газополуменеві методи).
Для нагрівання розпорошуваного матеріалу використо-
вують такі види джерела теплоти: дугу, плазму, високочастот-
148