Page 158 - 4685

Ж
Жива та уречевлена праця – процес діалектичної взаємодії цих видів
праці на різних етапах еволюції технологічного способу виробництва,
внаслідок чого випливає нова продуктивна сила. При еволюції кількість живої
праці зменшується, а уречевленої зростає. Розумова праця досягає до 80 % в
розвинутих країнах.
Життєвий цикл товару (ЖЦТ) – час, упродовж якого товар на різних
етапах життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця.
Розрізняють 4 етапи або 7 в більш детальному варіанті.

З
Завдання – цільова настанова на раціональні дії, яку формулює сам
виконавець або інші економічні суб’єкти: сукупність робіт, які можуть бути
виконанні певним способом в термін.
Задача – 1) необхідність дій щодо переведення об’єкта управління в
інший стан. Розрізняють: задача виробнича (ЗВ); задача управлінська (ЗУ). ЗВ
охоплює питання, що потребують рішення для досягнення виробничої мети.
Управлінське рішення – забезпечення ефективного рішення ЗВ. Управлінські
рішення є стандартні – мають алгоритм рішення і нестандартні – вперше
вирішуються.
Зайва функціональність – міра підвищення надійності систем, що
полягає у можливості виконання ланкою невластивих їй функцій (дублювання,
резервування) при відмові або вибутті ланки, для якої це природно.
Закон – стійкий зв'язок, стала закономірність; загальні, суттєві і необхідні
зв’язки явищ, що вивчає наука управління. Загальновизнані: відповідності
внутрішнього середовища (ВС) зовнішньому(ЗС), централізації, відповідності
керованої системі керуючій системі. Закони управління об’єктивні, а характер
дії залежить від свідомого використання. Основа системного підходу,
можливості оцінки, врахування фактора часу, рівня розвитку, мистецтва
управління тощо.
Закон корелятивності в управлінні – внутрішньо необхідні, сталі та
істотні зв’язки (прямі та опосередковані) між об’єктом і суб’єктом управління,
згідно з яким між ускладненням ОУ та посиленням ступеня його
різноманітності і збільшенням апарату управління та ускладненням процесу
управління існує прямо пропорційна залежність.
Закон розвитку економічної організації – виражають зв’язки між
елементами та властивими їм суперечностями, що є рушійними силами
розвитку. До основних відносять: синергії; цілісності (поява органу, дія якого
підпорядковує елементи і спрямовує еволюцію організації в середовищі до
посилення ефективності та стабільності); спільної мети; пропорційності;
поетапного розвитку, самозбереження; зростання інформованості (відповідно
до якого для посилення порядку та саморганізованості кожен елемент повинен
засвоювати все більшу частину інформації і на цій основі приймати відповідні
рішення та організовувати свідому діяльність).

154