Page 5 - 4659

ВСТУП

Тенденція до концентрації, централізації і автоматизації
виробництва, а також до розподілу електроенергії забезпечує
значні економічні переваги промисловості і одночасно значно
ускладнює взаємозв’язаність електроенергетичних систем.
Складність їх зростає не тільки в структурному, але й у
функціональному відношенні.
Як відомо, основною функцією електроенергетичної
системи є забезпечення всіх споживачів електроенергією в
необхідній кількості і відповідної якості.
Під структурою схеми розуміють відносно стійкі
просторово-часові зв’язки і відношення між елементами, які
визначають її функціонування і характер взаємодії з іншими
системами (навколишнім середовищем, споживачами та ін.).
Ускладнення структури і функцій електричних систем
передбачають більш високу степінь їх удосконалення, однак
складність електричних систем збільшує число взаємозв’язаних
елементів, а відповідно, і ймовірність порушень у виконанні їх
функцій. Поняття складності і надійності знаходяться в
об’єктивному протиріччі, і в реалізації розв’язання цього
протиріччя полягає задача підвищення надійності складних
технічних систем, до яких відносяться електричні системи.
Електричні системи є частиною складної людино-машинної
технічної системи – виробництва, передачі, розподілу і
споживання електроенергії.
Під надійністю любого технічного об’єкта в тому числі і
електроенергетичної системи, розуміють властивість об’єкта
виконувати задані функції в заданому об’ємі при визначених
умовах функціонування; стосовно до електричних систем –
безперервне постачання електроенергії в межах допустимих
показників її якості і виключення ситуацій, небезпечних для
людей і навколишнього середовища. В якості загальної умови
надійності любої технічної системи (або елемента) можна
вважати узагальнений критерій стійкості: енергія внутрішніх
зв’язків (частинами елементів) не повинна перевищувати суму
їх кінетичної енергії і суму енергії зовнішнього впливу. При
порушенні цього енергетичного балансу відбувається відмови
системи або елемента систем.

5