Page 106 - 4659

картотеці; параметри динамічних і статичних навантажень
відповідальних вузлів конструкції; геометрія і розміри деталей ,
наявність або відсутність спеціальної обробки або покриття;
товщина голо льоду, частота ревізій або оглядів; кількість
ремонтів, удари при транспортуванні.
2. Визначають верхні і нижні оцінки параметрів , які
характеризують дію перелічених факторів (+1,-1).
3. Фактори ранжують по значимості. Експерти в даному
випадку повинні бути працівниками служби надійності,
конструктори, монтажники , спеціалісти з експлуатації,
ремонтних і налагоджувальних організацій.
4. Складають план факторного експерименту.
5. Заплановані експерименти проводяться повільно
декількома експертами. Експерти розглядають чи ці фактори
можуть давати оцінки показника Yk, яке відрізняються від
оцінок у випадку сумісності інших факторів.
6. Проводять обробку результатів експериментів за
правилами регресійного аналізу, одержують поліном регресії із
значними коефіцієнтами при декількох факторах.
Використовуючи одержаний поліном можна відмітити ступінь
впливу факторів, виключаючи незначні фактори з переліку,
сформувати повний факторний експеримент з наступною
групою факторів, вклчаючи наперед значимі.
7. Вичерпавши весь перелік факторів шляхом послідовних
експериментів, одержують кінцеву поліномну модель надійності
об’єкту.

12.3 Методи багатоцільової оптимізації
Вибір оптимального варіанту. При розгляді варіантів
головних схем електричних зв’язків станцій, схем
електропостачання, схем власних потреб, варіантів
компонування обладнання, способів обслуговування установок
оптимальне рішення з мінімумом наведених затрат не завжди є
єдиним. Аналогічна ситуація складається й при розгляді
надійності установки.
Неможливість однозначного визначення оптимуму за
критеріями наведених затрат і надійності породжує
невизначеність в вирішенні завдання оптимізації. Для розкриття
невизначеності і обгрунтованого вибору варіантів була
розроблена процедура прийняття проектного рішення на основі
комплексного критерію ефективності з використанням теорії
експертних оцінок.

106