Page 84 - 4652

несе важливу інформацію й вимагає негайну відповідь, легко
“пробитися” через потік низкопріоритетних інформаційних
обмінів. Однак, основна маса спеціалізованих комп’ютерних
мережевих протоколів використовує детермінований спосіб
доступу до каналу за принципом “запит-відповідь” або за
допомогою передачі маркера. Це ефективний шлях для
організації чіткої й ритмічної мережевої взаємодії. В основі
протоколів з передачею маркера лежить принцип постійної
наявності в мережі синхронізуючого пакета, названого
маркером (рис. 6.4).

Рисунок 6.4 – Послідовність проходження маркера серед
активних учасників мережі

6.4 Режими обміну даними

Є три основних режими обміну даними, ефективність
використання яких залежить від конкретного завдання:
- Режим “ведучий-ведений”. У цьому найпростішому
режимі один з вузлів спеціалізованої мережі є ведучим
пристроєм, що послідовно опитує підлеглі вузли. Залежно від
змісту запиту ведений вузол або виконує отриману команду,
або передає провідні поточні дані з підключених кінцевих
пристроїв. Типовим прикладом спеціалізованої мережі,
побудованої на такому принципі, є мережі PROFIBUS. Як
правило, ролі ведучого і веденого закріплюються жорстко й
не міняються в процесі функціонування мережі.
- Режим “клієнт-сервер”. Даний режим має багато
спільного з попереднім і використовується в системах із
гнучким розподілом функцій. Вузол-клієнт запитує дані, а
вузол-сервер їх надає. При цьому клієнт може запитувати
кілька вузлів, а сервер - мати декілька клієнтів. Також функції
клієнта й сервера можуть сполучатися на одному вузлі.
Прикладом є спеціалізована мережа Foundation Fieldbus.
82