Page 28 - 4651

Навчальний елемент 1.4.2. Карбонатний розріз.
Карбонатний розріз містить зазвичай вапняки і доломіти в
різних видах: щільні і міцні, пористі і тріщинуваті, глинисті,
тощо. Рідше в розрізі присутні гіпс, ангідрит, кам'яна сіль.
Розчленування карбонатного розрізу - важче завдання,
ніж розчленування піщано-глинистого розрізу.
За допомогою ГДС в карбонатних розрізах можна
відокремити пухкі, високопористі вапняки, вапняки-
ракушечники від щільних кристалічних і окремнілих вапняків.
На рис. 1.3 представлений розріз карбонатної товщі, що
містить щільні і пористі різновиди вапняків з різним
характером насичення, і схематизовані каротажні діаграми.
У карбонатному розрізі найбільш інформативні з цієї
точки зору кавернометрія, боковий каротаж (БК), боковий
мікрокаротаж (БМК), гамма-каротаж (ГК), гамма-каротаж
густинний (ГГК-Г), нейтрон-нейтронний каротаж (ННК) і
акустичний каротаж (АК). В обох випадках перспективним є
застосування спектрометричних модифікацій ядерно-фізичних
методів.
На діаграмах КО карбонатні товщі виділяються як зони
високого опору - від сотень до тисяч і десятків тисяч Омм.
Пухкі, кавернозні вапняки володіють зниженим позірним
опором. У випадку нафтогазонасичення, а пористі вапняки
можуть бути нафтогазонасиченими, їх опір подібний до опору
щільних вапняків. Прикладом може служити пласт 2 на рис.
1.3.
На діаграмах ПС карбонатні породи виділяються
від’ємними аномаліями на тлі глин. Амплітуда аномалій
збільшується з ростом пористості (пласти 2 і 4) і зменшується
з ростом глинистості (пласт 6). У загальному випадку
діаграми ПС на карбонатному розрізі слабко диференційовані.
Мікрозонди дуже рідко, тільки у разі хорошої пористості
пластів, утворюють зони позитивних збільшень  к, в інших
випадках їх діаграми не дають корисної інформації.
Діаграми ГК виділяють карбонатну товщу зниженими
значеннями природної радіоактивності (3-6 мкР/год), яка
дещо підвищується зі збільшенням глинистості (пласт 6).

27