Page 28 - 4651
P. 28

Навчальний     елемент     1.4.2.   Карбонатний     розріз.
                            Карбонатний  розріз  містить  зазвичай  вапняки  і  доломіти  в
                            різних видах: щільні і міцні, пористі і тріщинуваті, глинисті,
                            тощо. Рідше в розрізі присутні гіпс, ангідрит, кам'яна сіль.
                                  Розчленування  карбонатного  розрізу  -  важче  завдання,
                            ніж розчленування піщано-глинистого розрізу.
                                  За  допомогою  ГДС  в  карбонатних  розрізах  можна
                            відокремити     пухкі,    високопористі     вапняки,    вапняки-
                            ракушечники від щільних кристалічних і окремнілих вапняків.
                            На  рис.  1.3  представлений  розріз  карбонатної  товщі,  що
                            містить  щільні  і  пористі  різновиди  вапняків  з  різним
                            характером насичення, і схематизовані каротажні діаграми.
                                  У  карбонатному  розрізі  найбільш  інформативні  з  цієї
                            точки  зору  кавернометрія,  боковий  каротаж  (БК),  боковий
                            мікрокаротаж  (БМК),  гамма-каротаж  (ГК),  гамма-каротаж
                            густинний  (ГГК-Г),  нейтрон-нейтронний  каротаж  (ННК)  і
                            акустичний каротаж (АК). В обох випадках перспективним є
                            застосування спектрометричних модифікацій ядерно-фізичних
                            методів.
                                  На діаграмах КО карбонатні товщі виділяються як зони
                            високого  опору  -  від  сотень  до  тисяч  і  десятків  тисяч  Омм.
                            Пухкі,  кавернозні  вапняки  володіють  зниженим  позірним
                            опором.  У  випадку  нафтогазонасичення,  а  пористі  вапняки
                            можуть бути нафтогазонасиченими, їх опір подібний до опору
                            щільних вапняків. Прикладом може служити пласт 2 на рис.
                            1.3.
                                  На  діаграмах  ПС  карбонатні  породи  виділяються
                            від’ємними  аномаліями  на  тлі  глин.  Амплітуда  аномалій
                            збільшується з ростом пористості (пласти 2 і 4) і зменшується
                            з  ростом  глинистості  (пласт  6).  У  загальному  випадку
                            діаграми ПС на карбонатному розрізі слабко диференційовані.
                                  Мікрозонди дуже рідко, тільки у разі хорошої пористості
                            пластів, утворюють зони позитивних збільшень  к, в інших
                            випадках їх діаграми не дають корисної інформації.
                                  Діаграми  ГК  виділяють  карбонатну  товщу  зниженими
                            значеннями  природної  радіоактивності  (3-6  мкР/год),  яка
                            дещо підвищується зі збільшенням глинистості (пласт 6).



                                                           27
   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33