Page 69 - 4641

9.4 Трансформація складових управлінського
процесу з метою збереження довкілля

Програма розвитку ООН з довкілля ініціює «зелену еко-
номіку» і визначила, що остання має бути орієнтована на які-
сний розвиток, тобто кількісні орієнтири економічного зрос-
тання, збільшення ВВП повинні поступатись усвідомленню
важливості забезпечення соціальної та екологічної якості зро-
стання.
В ключових секторах «зеленої економіки» завдяки еко-
номічним реформам та державній підтримці послаблюються
зв’язки між економічним зростанням та споживанням ресурсів
і негативним впливом на навколишнє середовище. Інтенсифі-
кація залучення «зелених інвестицій» у порівнянні з тради-
ційною економікою забезпечить суттєве покращення викорис-
тання ресурсів і високі економічні показники.
Для створення умов щодо реалізації сучасних екологіч-
них вимог необхідно подолати проблеми в екологічному
управлінні, а саме: законодавчу невизначеність системи еко-
логічного управління; недостатню професійну екологічну під-
готовку управлінського персоналу щодо володіння методоло-
гією системного підходу; міжгалузеву методологічну неузго-
дженість функцій екологічного управління; міжгалузеву нор-
мативну невідповідність моделей екологічного управління;
функціональну невідповідність національної системи екологі-
чного управління Європейському регламенту 1836/93 і міжна-
родним стандартам серії ISO 14000.
Значну роль у стримуванні розвитку екологічного
управління відіграє неструктуризованість і галузева розпоро-
шеність функцій екологічного управління. Тому чіткий розпо-
діл функцій і відповідальності між державною, корпоратив-
ною, регіональною (місцевою) і громадською системами еко-

69