Page 52 - 4641

встановлених вимог і контроль за їх виконанням. Для прове-
дення сертифікованої перевірки орган з сертифікації формує
комісію.
Екологічне ліцензування – це своєрідний вид стандарти-
зації і контролю за раціональної природозахисною діяльністю.
Ліцензування – це державний дозвіл у межах діючих норма-
тивів на види господарської діяльності так чи інакше
пов’язаних з використанням природних ресурсів, або впливом
на навколишнє середовище.
В Україні безпосередньо існує тільки одна форма еколо-
гічного ліцензування – це ліцензії на використання природних
ресурсів, наприклад, на видобуток окремих видів корисних
копалин, вилов риби, полювання на мисливських тварин, ви-
користання диких тварин і птахів для комерційної діяльності,
збирання лікарських рослин, використання радіочастотного
ресурсу та деякі інші. Крім того діє ще один вид ліцензування,
хоча називається він екологічним паспортом, а не ліцензією. В
екологічному паспорті підприємств по суті дається дозвіл на
певну кількість (норми) викидів забруднюючих речовин. В
ньому також виділяються і нормативи на використання масо-
вих видів ресурсів (води, землі тощо).
Для нашої країни ліцензування (і не тільки екологічне) є
новою формою взаємовідносин держави і об‘єкту господарю-
вання. В розвинутих країнах в сфері використання природних
ресурсів, забруднення, використання вторинних ресурсів, від-
ходів та інших вона є основною. Торгівля ліцензіями на за-
бруднення зараз вже виходить за межі кордонів окремих кра-
їн. Створення світового ринку квот на забруднення може бути
сприятливим фактором для поліпшення економічного стану
бідних країн. Слаборозвиненим країнам надаються квоти, як
правило, набагато більші, ніж та кількість забруднювачів, яку
вони можуть викидати. Відповідно, вони можуть продати
надлишкову частину квот багатим країнам, що мають більш

52