Page 28 - 4641

дженість контактів із зовнішніми споживачами відходів, во-
лодіння даними про ринкову ситуацію й зміни цін на різні
вторинні матеріали (внутрішня логістика підприємства щодо
відходів).
На етапі обігу продукції найважливішим є забезпечення
вилучення й передачі на утилізацію продукції, що втратила
свої споживчі якості, а також дієвий контроль за цим проце-
сом з боку відповідних контролюючих органів.
На четвертому етапі головними є стимулювання попиту
на продукцію, що легше піддається процесам утилізації та таку
яка містить вторинні матеріали. Це впливатиме на структуру спо-
живання товарів і, в кінцевому підсумку, на утворення відходів.
На останньому п’ятому етапі життєвого циклу акцент
переноситься з мінімізації утворення відходів на мінімізацію
тієї їх частини, що захороняється (немає технологій для їх
утилізації), а також на зменшення шкідливого впливу відходів
на навколишнє природне середовище. Інструментом досяг-
нення виступає тут створення повноцінного ринку вторинної
сировини з використанням логістичної складової ("логістика
відходоутворення" та "логістика відходоспоживання"), розви-
ток індустрії перероблення відходів.
Головним є нерозривність життєвого циклу продукту з
системністю заходів щодо мінімізації відходів на всіх стадіях.
Застосування методології мінімізації відходів, виходячи з оці-
нювання життєвого циклу продукції, забезпечує стратегічний
підхід до вирішення проблеми в цілому.
Результативність керування процесами, пов'язаними з
відходами, на всіх стадіях життєвого циклу продукції може
бути істотно підвищена за рахунок використання інструментів
логістики.
Основні положення та принципи розробки екологічних
критеріїв визначені міжнародним стандартом ISO 14024
(ДСТУ ISO 14024) «Екологічні маркування та декларації –
Екологічне маркування І типу – Принципи та методи».

28