Page 38 - 4637

свердловина може бути відповіддю. Він найняв команду i
відправив їх копати, попри насмішки міських жителів, котрі
думали, що всякий, хто копатиме свердловину, щоб знайти
нафту, має бути божевільним. Коли яма вже мала 15 футів,
один з робітників раптом глянув на землю позаду своєї лопати.
Тоді він подивився вгору i закричав: «Нафта! Ми відкрили
нафту!». Тоді полковник Дрейк (йому дали титул
«полковника» його робітники, щоб він виглядав більш
важливим у Тітусвілі), вирішив спробувати новий метод, який
використовували виробники солі, які замість того, щоб копати
велику яму киркою i лопатою, бурили маленьку дірку,
забиваючи в землю довгу трубу з гострим наконечником,
нагвинченим на її кінець. Для цього він найняв копальну
бригаду з родовища солі з їх обладнанням i паровим двигуном
в 6 кінських сил. Вони встановили свою бурильну установку i
почали бурити. Бур опускався швидко через м'яку поверхню
землі, поки не досягнув корінної породи i почав вгризатися в
неї, потім почав рости рівень води, доки яма не стала м’яким
болотом. Бурильник зупинив двигун i знизав плечима. Не
було сенсу копати глибше, оскільки, тільки-но свердло
вийняли, яма засипалась.
У деяких історіях розповідається, що коли Дрейк сидів
збентежений i дивився сумно у свій високий капелюх-
циліндр, то його форма наштовхнула Дрейка на ідею зробити
обсадну трубу для свердловини. Одного дня він з'явився з
повною вагонеткою залізних труб, які він запропонував
використовувати замість колони з порожнистого дерева. З
ударною бабою, зробленою зi стовбура дерева, його команда
забивала відрізки труб у пористу землю, доки обсадна колона
не досягла кopiнної породи. Тепер буріння породи могло
початися ще раз, i яма не осипалася б.
Буріння цієї свердловини почалося на початку
1859 року. До суботнього вечора 28 серпня яма мала глибину
69,5 футів, а все ще не було й сліду нафти. Прихильники

37