Page 43 - 4634

2 Забезпечення доступу до ринків інвестицій в енергетичні і транспортні
галузі західних країн та недискримінаційного доступу до енергетичних ресурсів
Сходу, справедливих умов транзиту нафти та газу.
3 Забезпечення державної політичної підтримки програм диверсифікації
постачання енергетичних ресурсів та розвитку експорту енергетичного
обладнання і послуг.
4 Входження в існуючі міжнародні системи енергетичної безпеки.
5 Активізація співробітництва зі світовим товариством у напрямку участі в
міжнародних програмах і проектах з питань забезпечення енергетичної та
екологічної безпеки енергозбереження, впровадження ринкових відносин в
енергетиці.
З огляду на стан правового регулювання нафтогазової галузі існує об'єктивна
необхідність його покращення, шляхом внесення змін до чинного законодавства
та прийняття нових нормативно-правових актів. Напрями та шляхи такого
покращення обумовлені цілим рядом чинників. Одними з найважливіших таких
чинників є міжнародні зобов'язання України, передбачені у відповідних
міжнародних угодах.
Основними угодами, які безпосередньо встановлюють зобов'язання України
щодо покращення або запровадження відповідного правового регулювання в
енергетиці в цілому та в нафтогазовій галузі, зокрема, є:
 “Угода про партнерство та співробітництво між Україною і
Європейськими Співтовариствами та їх державами − членами” (далі УПС),
ратифікована Закон України від 10 листопада 1994 року;
 “Договір до Енергетичної Хартії” (далі − ДЕХ), ратифікована Законом
України від 6 лютого 1998 року.
Так, у статті 51 УПС зазначено, що важливою умовою для зміцнення
економічних зв'язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого і
майбутнього законодавства України із законодавством Співтовариства.
Відповідно до цієї ж статті Україна взяла на себе зобов’язання стосовно заходів
спрямованих на забезпечення того, щоб її законодавство поступово було
приведене у відповідність до законодавства Співтовариства.
Необхідність наближення законодавства, що регулює відносини в
нафтогазовій галузі, як частини енергетичного законодавства, визначена
Розпорядженням КМУ від 28 січня 2002 року № 34-р.
Іншим важливим міжнародним актом, який передбачає зміни в українському
нафтогазовому законодавстві, є ДЕХ. Договір визначає загальні зобов'язання
договірних сторін, серед яких і Україна, щодо вжиття відповідних заходів,
зокрема, у вигляді прийняття відповідних законів, спрямованих на сприяння
довгостроковому співробітництву в галузі енергетики. До основних сфер, в яких
повинні вживатися зазначені заходи договір відносить торгівлю та захист
інвестицій в енергетиці.
Зокрема, частина 2 статті 6 ДЕХ передбачає, що кожна договірна сторона
забезпечує у межах своєї юрисдикції прийняття та виконання таких законів, які
необхідні й доцільні для вирішення проблем односторонньої та спільної
антиконкурентної поведінки у господарській діяльності в енергетичному секторі.

43