Page 40 - 4634

задекларовані національним законодавством.
Разом із тим, правовий режим зовнішньоекономічної діяльності має тільки йому
характерні особливості. Передусім тому, що в даній сфері питома вага міжнародних
договорів України як джерела правових норм значно вища, ніж в інших галузях
економіки, а національне право, відповідно, не є абсолютно домінуючим. Навпаки,
коли існує суперечність між правовою внутрішньою і міжнародною нормою
законодавства, то застосовують міжнародну.
Міжнародні договори України у сфері зовнішньоекономічної діяльності
створюють цілу правову систему. У ній можна виділити багатосторонні і
двосторонні угоди, договори, що містять загальні норми та положення стосовно
зовнішньоекономічної діяльності.
Поділ міжнародних угод на двосторонні і багатосторонні залежить від їх змісту
та включенням у них певної кількості держав та їх суб'єктів, отже, залежно від
кількості учасників. Серед багатосторонніх угод виділяються своєю значимістю і
відповідно кількістю учасників універсальні угоди, які мають втілювати інтереси
всіх держав, і відповідно, їх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Прикладом
багатостороннього договору є Конвенція ООН про міжнародні договори купівлі-
продажу товарів. Її розробила Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі
(УНСІТРАЛ), в якій були практично представлені спеціалісти із різних регіонів
світу. Застосовують її до угод купівлі-продажу товарів між сторонами, які є
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності різних держав, учасників Конвенції,
хоча й підкреслює право сторін встановлювати інші правила. Україна приєдналася
до даної Конвенції у 1989 р. У Конвенції чітко регламентуються права та обов'язки
продавців і покупців при здійсненні угод з купівлі та продажу товарів. Прикладом
багатосторонніх угод на регіональному рівні можуть бути документи, підписані
Україною на рівні СНД.
Тоді як багатосторонні угоди показують напрямки руху міжнародного
інтегрування між країнами, двосторонні договори передбачають розв'язання
конкретних економічних проблем у сфері зовнішньоекономічних зв'язків.
Як правило, предметом двосторонніх договорів є:
 торговельно-економічне співробітництво;
 заохочення та взаємний захист інвестицій;
 сприяння капіталовкладенням в економіку країн;
 промислове і науково-технічне співробітництво;
 торговельні угоди;

 проблеми кредитування взаємовідносин;
 питання, що стосуються подвійного оподаткування суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, приймаючи національні законодавчі акти у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, підписуючи двосторонні та багатосторонні угоди,
країна створює відповідне правове середовище, в якому взаємодіють суб'єкти
господарської діяльності.

40