Page 451 - 4631

монтаж;
- монтаж трубопроводу, монтаж компенсаторів,

приєднання переходу до прилеглих ділянок трубопроводу;
- монтаж вітрових канатів;
- регулювання натягу несучих та вітрових канатів;

- випробування переходу;
- з’єднання переходу з лінійною частиною трубопроводу.
Окремі елементи переходів виготовляють на заводах, у

майстернях і доставляють до місця спорудження переходу.
Послідовність технологічних операцій спорудження
висячих переходів газонафтопроводів залежить від умов
спорудження і може бути різною. Першою операцією у всіх

випадках є влаштування опорних подушок і анкерних опор.
Опорні подушки висячих переходів газонафтопроводів
бувають різних конструкцій. Це обумовлено місцевими умовами

спорудження, геометричними розмірами і загальною
конструкцією переходу, різною величиною навантажень, які
діють на них, матеріалом, з якого виготовлені пілони, умовами
монтажу і транспортування конструкцій від місця виготовлення

до споруджуваного майданчика, економічними розуміннями та
іншими чинниками.
Опорні подушки і анкерні опори найчастіше влаштовують з

бетону або залізобетону. Для цього розробляють котловани,
влаштовують опалубку, поміщають у котлован арматурний
каркас, заливають бетон і ущільнюють бетонну суміш. У бетон

поміщають анкерні болти.
Сьогодні все частіше починають застосовувати збірні
опорні подушки з бетонних блоків або залізобетонних елементів.

У разі влаштування проміжних опор треба зменшувати розміри
окремих елементів.
Анкерні опори влаштовують у виді монолітних
залізобетонних плит з великою підземною частиною. Винесення

нижньої частини анкерної опори в сторону дії перекидальної
сили від натягу канатів дає змогу забезпечити стійкість опор
(рисунок 2.46). Якщо анкерну опору влаштовують на ґрунтах з

низькою несучою здатністю то її встановлюють на палі.
У разі спорудження невеликих переходів анкерні опори
влаштовують з однієї або декілька паль.

449