Page 109 - 4631

Якщо підводна траншея розроблялась одноковшовим
екскаватором, установленим на понтоні, то і засипати дюкер

можна цим самим механізмом. У зимову пору року, якщо крига
має достатню міцність, ґрунт з берега до місця засипання можна
доставляти автотранспортом.

Спосіб засипання дюкерів вибирають залежно від пори
року, ширини траншеї, глибини водойми, швидкості течії та
обсягів робіт.

Укладені у підводні траншеї дюкери засипають місцевим
ґрунтом, якщо в проекті не передбачені особливі вимоги до
ґрунту. Під час засипання укладених у підводні траншеї дюкерів
треба враховувати віднесення ґрунту, який скидається, течією за

межі траншеї і надходження донних наносів, які переносяться в
траншею потоком води. Орієнтовно обсяг ґрунту, який
відноситься, приймають рівним у межах 10-20 % від загального

обсягу ґрунту необхідного для засипання дюкерів.
Під час засипання укладених у підводні траншеї дюкерів
треба вживати заходи для зменшення втрат ґрунту зумовлених
течією. Тому для засипання застосовують труби і лотки, кінці

яких опускають безпосередньо до дюкеру. Якщо дюкер
засипають грейфером, то ковш для розвантаження опускається
під воду на максимально можливу глибину. Правильність

засипання дюкеру періодично перевіряють футштоком або
виконують водолазне спостереження. У разі потреби поверхню
засипання планують струменем гідромонітора.

Засипати нижню за течією нитку руслової ділянки
підводного переходу доцільно одночасно з розробленням траншеї
для укладання верхньої нитки (рисунок 1.69), якщо:

- фізико-механічні властивості ґрунтів прийнятні;
- підводні траншей розробляють землесосами або
черпаковими снарядами;
- є можливість протягом однієї навігації послідовно

розробити дві траншеї і укласти в них дюкери.
Засипати дюкери укладені у берегові і прибережні траншеї
підводних переходів треба стійким до розмивання ґрунтом з

метою запобігання розмиванню дюкеру та корінному
переформуванню русла і берегів на ділянці підводного переходу.
Засипати дюкери укладені у берегові траншеї треба з

107