Page 39 - 4626

- будують лінію концентрації верха колони. Для цього знаходять
координати двох точок, наприклад т.К і т.L:
т. К (Х=УД; У=УД),
т. L (Х=0; У=УД/(1+Фф));
- будують лінію концентрації низу колони. Для цього визначають
координати т. М (Х=Х R; У=Х R). Друга точка лінії концентрації низу колони
лежить на перетині лінії концентрації верху колони з ординатою Х 0;
- визначають теоретичну кількість тарілок у колоні. Для цього будують
ступінчасту лінію між кривою рівноваги фаз і лінією концентрації верха колони

від точки К до точки S та між кривою рівноваги фаз і лінією концентрації низу
колони від точки S до точки М. Кількість горизонтальних площадок дорівнює
теоретичній кількості тарілок у колоні.
- визначають фактичну кількість тарілок в колоні. Для цього теоретичну
кількість тарілок у колоні ділять на коефіцієнт корисної дії тарілок. Для
більшості тарілок  5 , 0


n  п Т  , (5.24)
ф
тому
n  п 2 Т . (5.25)
ф
5.10 Визначення температурного режиму простої ректифікаційної
колони

Оскільки у більшості випадків задається температура входу сировини в
колону t 0, то в колоні визначають температуру верху і температуру низу колони
при заданому значенні загального тиску в колоні П.
Температура верху колони визначається методом послідовних наближень за
ізотермою парової фази
n
 У i K  1 , (5.26)
1  i i
де У і – концентрація компоненту в дистиляті (мольні частки);
К і – константа фазової рівноваги компонента; визначається графічно за
значеннями тиску верху колони П В і попередньо вибраною температурою верху
колони. При цьому вважають, що пари в верху колони перебувають при
температурі початку конденсації. Вихідні і одержані розрахункові дані заносять
в таблицю 5.1
п
п
П В = 2,5 МПа; t в = 30 °С; t в = 60 °С
Таблиця 5.1 – Вихідні і розрахункові дані для визначення
температури верху колони

Компоненти У і К і У і/К і К і ’ У і/К і ’
Метан (СН 4) У 1 К 1 У 1/К 1 К 1’ У 1/К 1 ’
Етан (С 2Н 6) У 2 К 2 У 2/К 2 К 2’ У 2/К 2 ’
Пропан (С 3Н 8) У 3 К 3 У 3/К 3 К 3’ У 3/К 3 ’
,
Y / K =0,85
Σ У і/К і =1,1  1 i

39