Page 142 - 4605

Окремо варто проаналізувати запропоновані способи реалізації державної
інформаційної політики. Так, у Концепції зазначено, що для реалізації державної
інформаційної політики необхідно:
1) реалізувати заходи щодо створення та належного функціонування системи
суспільного телебачення і радіомовлення з урахуванням необхідності захисту
суспільних інтересів, культурних цінностей та плюралізму засобів масової інформації
під час впровадження цифрового мовлення.
Погоджуємося, що питання створення системи суспільного мовлення необхідно
врегульовувати з врахуванням процесу впровадження цифрового мовлення. Вважаємо,
що у тексті Концепції повинно бути відображено конкретні заходи, що будуть
здійснюватися державою для впровадження суспільного мовлення, строки в які
держава зобов’язується створити суспільне мовлення та уповноважений орган до
компетенції якого буде віднесене дане питання [7].
Найбільш доцільним є створення суспільного мовлення на базі державного
телебачення та радіомовлення. Вважаємо, що на каналах суспільного телебачення не
повинно бути комерційної та політичної реклами (окрім безоплатної політичної
реклами під час виборчого процесу), а фінансування повинно бути виключно
суспільним. У випадку створення системи суспільного мовлення вважаємо за необхідне
надати можливість професійним об’єднанням в галузі телерадіомовлення, також,
входити до складу Наглядової ради.
2) запобігати процесам концентрації власності у засобах масової інформації та
монополізації вітчизняного інформаційного ринку (субринків), зокрема, телебачення і
радіомовлення.
Звертаємо увагу, що Господарським кодексом України, Законом України «Про
телебачення і радіомовлення», Законом України «Про захист економічної конкуренції»
та іншими нормативно-правовими актами вже передбачені дієві способи запобігання
процесам концентрації та монополізації вітчизняного інформаційного ринку.
3) посилити відповідальність за порушення законодавства про інформацію та у
сфері захисту суспільної моралі.
Зазначаємо, що за порушення у сфері захисту суспільної моралі, на даний
момент, вже передбачена кримінальна відповідальність, яка є достатньою для
виправлення, перевиховання та попередження здійснення нових порушень у цій сфері.
Порушення норм захисту суспільної моралі тягнуть за собою також і інші форми
відповідальності, зокрема, позбавлення організації, що здійснила правопорушення
ліцензії на зайняття відповідною діяльністю [8].
Хотілося б відзначити те, що на сьогодні, деякі органи на які покладені функції
нагляду за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі практично
виступають органами цензури, а це є прямим порушенням ст. 45-1 Закону України
«Про інформацію». Більше того, вважаємо, що на сьогодні відсутній баланс між
захистом суспільної моралі та зловживаннями посадових органів, які фактично
виступають органами цензури.
4) внести зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо
заборони створення і діяльності телерадіоорганізацій, засновником (співзасновниками)
та/або власником (власниками) яких є нерезидент (нерезиденти), зареєстрований
(зареєстровані) в офшорних зонах або в країнах, законодавство яких не передбачає
подання інформації про засновників або власників за запитом української сторони.
Вважаємо дане положення таким, що пропагує обмеження господарської
діяльності на території України. Так, якщо звернутися до міжнародної практики, то
законодавство більшості країн Європи не містить обмежень щодо участі нерезидентів у
статутному капіталі ЗМІ. Вступивши до СОТ, Україна повинна знімати будь-які

142