Page 8 - 4593

Матеріал визначає форму, а форма підказує найбільш доцільний матеріал чи конструктивну систему.
Обов'язковою умовою позитивної емоційно-психологічної й естетичної оцінки всілякої архітектурної форми є
візуальне виявлення дії механічних сил у ній - стиску, розтягу, згину тощо. Тобто, потрібне зовнішнє відображення
співвідношень навантаження і опори, що властиві конструктивній системі: «споруда має бути не лише міцною, але й
мати вигляд такої».

В архітектурній практиці розрізняють три усталені принципи архітектонічного формоутворення:
1. “Реальна тектоніка” - безпосереднє чи то «буквальне» відображення функціонально-конструктивної

структури в архітектурних формах.
«Конструктивність» форм як критерій їхньої досконалості та естетизація техніки, а іноді, й пряма імітація її форм
- характерні ознаки функціонального формоутворення в архітектурі 1920-50-х рр..
Архітектурні форми жорстко зумовлені внутрішніми закономірностями архітектурних об'єктів і затверджують
«чисту» функціонально-конструктивну структуру як основоположний формотворчий чинник, що єдино визначає їхню
образну виразність. Архітектурні об'єкти розчленовуються на прості, вироблені індустріальним способом об'єми та
елементи. Зорове сприймання цієї технологічної розчленованості і збірності є передумовою формування їхнього
зовнішнього вигляду. Розпізнавальні риси такого архітектурного формоутворення: геометрично прості і лаконічні
об'єми, геометричність ліній, кутів та площин тощо. 8
Загальні відмінні ознаки архітектури техніцизму: повторюваність і взаємозамінність збірних типізованих
елементів та деталей; зображальне виявлення принципу роботи несучих конструкцій й самого процесу функціонування
будови; універсальність трансформації внутрішнього простору; демонстрація лише конструктивної сутності і технічної
досконалості «чистих» архітектурних форм.
2. “Зображальна тектоніка” - свідома естетизація конструктивних елементів і деталей та їхнє «художнє
оформлення» для візуального «позначення» конструктивної системи; дійсний характер конструктивної роботи
інтуїтивно відчувається глядачем у зовнішньому вигляді споруди.
Готична архітектура ХІІ-ХVІ ст. відкрила конструктивну систему зі стрілчастими арками і нервюрним
склепінням, що передають розпір через аркбутани на контрфорси. Це демонструє значущість художньо-оформленої
конструкції в архітектурній формотворчості.
Основа зображальної архітектурної системи Ренесансу ХІV-ХVІ ст. - античний архітектурний ордер, який
підкреслено умовно застосовано для композиційного моделювання і тектонічного оформлення стінових конструкцій і
поверхонь фасадів. Як накладні деталі використано архітектурні форми і деталі: колони, півколони, пілястри й інші
елементи, що в античній архітектурі мали конструктивну функцію. Водночас, використання архітектурного ордера