Page 8 - 4590

2 ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРОВЕДЕННЯ
ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Значне місце в системі підготовки фахівців посідають практичні заняття.
Головне їх завдання – закріплення, переведення у довготривалу пам'ять теоретичних
знань, формування навичок і вмінь з тієї чи іншої навчальної дисципліни, оволодіння
апаратом наукових досліджень.
Практичне заняття (лат. praktikos – діяльний) – форма навчального заняття,
під час якої науково-педагогічний працівник організовує для студентів аналіз окремих
теоретичних положень навчальної дисципліни та формує навички і вміння їх
практичного застосування, через індивідуальне виконання відповідно сформульованих
завдань.
Практичне заняття є однією з найважливіших форм навчально-виховної роботи,
на яких студенти вчаться логічно мислити, аналізувати явища та узагальнювати факти.
Дані заняття привчають самостійно працювати над літературою, формувати своє
відношення до предмета вивчення і свідомо відстоювати свою думку.
Їх призначення полягає у поглибленому опрацюванні теоретичного матеріалу
предмета шляхом регулярної та планомірної роботи студентів протягом всього
вивчення даної дисципліни. Для цього на практичних заняттях студенти виступають з
усним і письмовим викладом навчального матеріалу на певну, задану тему.
Кількість годин на практичні заняття з окремої дисципліни визначено
навчальним планом. Перелік змістових модулів практичних занять міститься в робочій
навчальній програмі дисципліни.
Структура практичного заняття: попередній контроль знань, навичок і вмінь
студентів; формулювання загальної проблеми та її обговорення за участю студентів;
розв'язування задач та їх обговорення; розв'язування контрольних завдань, їх перевірка
й оцінювання. Оцінки за окремі практичні заняття враховують, виставляючи
підсумкову оцінку з відповідної навчальної дисципліни.
Практичні заняття вимагають продуманої організації та ретельної підготовки до
їх проведення. Підготовка практичних занять складається з:
1) визначення форми проведення заняття:
 вільної форми у вигляді бесіди або виступів студентів без попереднього
розподілу тематики;
 реферативної форми, за якої заздалегідь із числа студентів призначаються
доповідачі та співдоповідачі, представляючи на обговорення свої реферати;
 змішаної форми, що поєднує обговорення доповідей і вільний виступ;
2) чіткого планування практичного заняття – його тематики, змісту, методів
проведення, враховуючи, що необхідно оцінити роботу кожного студента;
3) підготовки питань. Питання повинні не стільки контролювати знання
студентів, скільки активізувати їх думку, давати напрям дискусії;
4) організації виступів студентів.
При підготовці до практичних занять рекомендовано: ретельно зважити зміст
чергової теми занять; підібрати необхідну літературу; розробити план проведення
практичного заняття, що включає послідовний виклад у тезовій формі основних
положень теми; скласти основні, додаткові та допоміжні питання для студентів;
розподілити студентів за прізвищами із вказівкою міри їх участі в семінарі; розподілити
всі елементи заняття за часом.
Активна форма проведення практичного заняття має велике навчальне та
виховне значення. Підготовка доповідей, рефератів, розв’язування задач, проведення

7