Page 19 - 4589

домінують космічні промені та метеори. Максимального
значення іонізація сягає приблизно опівдні. На початку вечора
рівець іонізації є дуже низьким, і мінімум досягається перед
сходом Сонця.
Область F охоплює висоти дід приблизно 150 км до 500
км над землею. Висота залежить від пори року, широти, часу
дня і сонячної активності. Протягом ночі іонізація в області F
повільно спадає. Таким чином, мінімум припадає на години
перед сходом Сонця. Протягом дня область F розділяється на
дві частини, – шари F1 та F2. Центральна частина F1
утворюється на висоті приблизно 150-200 км, а для F2
центральна частина утворюється на висоті 300 км над землею.
І знову ж, ці висоти змінюються із порою року та під впливом
інших чинників, наприклад, опівдні влітку шар F2 може до-
сягнути висоти 500 км. Область F містить більшу частину
загального вмісту електронів. Нерегулярності та збурення
іоносфери, викликані утворенням і знищенням вільних
електронів, дуже важливі для вимірювань. Авроральне
нагрівання (нагрівання полярним сяйвом) призводить до
переміщення збурень іоносфери. Нерегулярності у структурі
шарів F1 та F2 породжують сцинтиляцію і згасання у високих
радіочастотах : навіть на частотах порядку ГГц, що характерні
для сигналів супутників (GPS, ГЛОНАСС, Galileo).
Будова іоносфери та процеси, які в ній проходять, є
складними. У зв'язку з тим, що основною причиною іонізації
газів є сонячне випромінювання, характер зміни густини
електронів є різним вдень і вночі, а також у різні пори року.
Крім цього, він залежить від сонячної активності. Причиною
порушень стану іоносфери є вибухи на Сонці, які призводять
до появи іоносферно-магнітної бурі.
Наявність вільних електронів істотно впливає на
електричні властивості нього шару атмосфери. Діелектрична
проникність з висотою спочатку зменшується, на висоті
300...400 км вона має мінімальне значення, а дальше вона зро-
стає. Для нас дуже-важливим є те, що для радіохвиль
іоносфера с дисперсійним середовищем, тобто показник
заломлення іоносфери є різним для радіохвиль різної
довжини.
Показник заломлення середовища на шляху
випромінювання супутників не є постійним (рис. 9.9).

18