Page 90 - 4553

при корозії з водневою деполяризацією. Так, підвищення
кількості вуглецю понад 0,5 % прискорює корозію сталі, але
це прискорення залежить також від розподілу вуглецю в сталі,
інакше кажучи, від термічної її обробки.
Структурний стан металу також впливає як на
електрохімічні корозійні процеси, так і на дифузійні процеси;
чим більша нестабільність фаз, з яких складається метал, тим
вища його чутливість до дії зовнішнього середовища.
Відомо, що приграничні шари зерен мають менш
впорядковану структуру і підвищену власну енергію
порівняно з матрицею зерна. Це приводить до того, що ці
місця більш анодні, тоді як матриця зерна — катодна. Таким
чином, в деяких випадках корозійне ураження сталі
зосереджується в міжзеренній зоні; дифузійні процеси також в
багатьох випадках протікають переважно в приграничних
зонах зерен.
Властивості сталі впливають на дифузію водню на його
розчинність у гратках і поглинання колекторами (замкненими
дефектами всередині металу), тобто зумовлюють
наводнювання сталі, наприклад при корозії з водневою
деполяризацією.
Існують загальні уявлення про процес дифузії водню в
сталь при допущенні однорідності складу сталі та ідеальності
її гратки. В цьому випадку дифузія відбуватиметься
гомогенно і залежатиме від щільності упаковки атомів у
гратках металу, що характеризує енергетичний рівень й
інтенсивність силових полів граток. Дійсно, дифузія водню в
ферит, який має об’ємноцентровану гратку, протікає значно
енергійніше, ніж в аустеніт з гранецантрованою граткою або в
цементит з орторомбічною граткою. Енергія активації для
дифузії водню в чисте залізо дорівнює 17 000-19 000 кал/моль,
тоді як для аустеніту ця величина підвищується до 30 000
кал/моль].
У багатокомпонентних металах дифузія протікає
вибірково, і про її гомогенність можна говорити, поширюючи
це уявлення на весь об’єм металу – дифузія водню
відбуватиметься вибірково, але по компонентах, що

98