Page 7 - 4553

1 ПРО ПРЕДМЕТ ФІЗИКО-ХІМІЧНОЇ МЕХАНІКИ
МЕТАЛІВ

1.1 Невідповідність вчення про міцність матеріалів
завданням, які висуває сучасна техніка

Розвиток техніки вимагає підвищення міцності,
стійкості проти спрацювання та довговічності деталей
машин, апаратів та устаткування. Збільшення
швидкостей та інших експлуатаційних параметрів машин
і апаратів викликало необхідність підвищення міцності
металів, в основному сталі та інших сплавів, однак вплив
робочих середовищ часто не дозволяє підвищувати міц-
ність за рахунок традиційного легування та термооб-
робки. В багатьох середовищах міцність відпущених та
низьколегованих середньовуглецевих сталей значно
вища, ніж загартованих і низьковідпущених.
Створення сталей з границею міцності до 250
2
дан/мм не привело до підвищення границі втоми на
2
повітрі вище 100 дан/мм . Це пояснюється тим, що у
високоміцних сталях одночасно з підвищенням границі
міцності відбувається зменшення пластичності і сталь
стає досить чутливою до концентраторів напружень типу
надрізів, рисок та тріщин.
Підвищення міцності сталі дає негативний ефект у
більшості робочих середовищ. Наші дослідження ряду
вуглецевих та низьколегованих сталей, загартованих та
відпущених на мартенсит і тростит, в робочих
середовищах показали, що таке поширене середовище,
як звичайна та морська вода і особливо грунтові води,
насичені сірководнем, більше знижує циклічну міцність
загартованих і низьковідпущених сталей, ніж нормалі-
зованих; наприклад, зразки із сталі 45 в перліт-
феритному стані в воді, насиченій сірководнем, мали на 60 %
меншу витривалість, ніж на повітрі, а в мартенситному стані
їх витривалість знижувалося вже на 94 %. Найнижчі
абсолютні значення витривалості в цих середовищах мали
сталі з мартенситною структурою, хоч втрата у вазі від корозії

6