Page 10 - 4553

фізико-хімічних процесах взаємодії твердого тіла з
середовищем.
Отже, теорія пружності не виражає фізичної сторони
явищ, які спостерігаються при експлуатації металу, особливо
в середовищі під навантаженням, і не мають, наприклад,
безпосереднього зв’язку з механізмом руйнування або
деформації металів та не витікають з того чи іншого уявлення
про характер руйнування.
Ці уявлення мають формальний характер, тому що не
пояснюють суті міцності, а також руйнування металів, а на
основі дослідних даних, усереднених на досить великі об’єми
і площадки твердого тіла, лише допомагають техніці
вирішувати завдання міцності при не дуже високих
температурах і тисках, а також при відсутності впливу
зовнішнього середовища на метал.
Теорія міцності оперує умовними поняттями про на-
пруження, деформацію зсуву та лінійні деформації, умовність
яких пов’язана з основним вихідним уявленням цих теорій
про ідеальність досліджуваного суцільного середовища. Це
останнє уявлення, що абстрагує теорію пружності від
реального стану металу або сплаву, тобто від його
неоднорідності і дефектності будови, непридатне для
створення фізичної теорії міцності і вирішення таких завдань
техніки, в яких, наприклад, зовнішнє середовище або
температура викликають зміни в процесі деформації твердого
тіла, причому ці зміни зв’язані з молекулярною будовою
твердого тіла та його дефектністю.
Як видно з наведеної вище критики, механіка матеріалів
і вчення про міцність не можуть вирішувати питання, висунуті
новою технікою, зокрема питання вплину робочих середовищ
на експлуатаційні властивості виробів. Не може вирішувати ці
питання і класична фізика, де механічні властивості тіл
вивчаються без особливої уваги на фізико-хімічні фактори, на
особливості складу і будови (структури самого металу або
сплаву) і особливо на вплив оточуючого середовища.
Якщо має місце руйнування крихкого твердого тіла, то
міцність його P  F де Р — діюча сила;  — поверхнева

9