Page 84 - 4551

блять у випадках, якщо вага обсадної колони перевищує ван-
тажопідіймальність бурової установки, якщо через недостат-
ню міцність обсадних труб на розтяг неможливо скомпонува-
ти суцільну колону; якщо при тривалому залишенні свердло-
вини без промивання (доба і більше) можливе виникнення
газонафтопроявлень або інших серйозних ускладнень.

Якщо колону необхідно ділити на частини через
небезпеку виникнення ускладнень, то довжину нижньої
частини вибирають так, щоб верхній ії кінець знаходився
вище башмака попередньої колони на 50-100 м або на 200 м
вище покрівлі можливої зони ускладнень в інтервалі
залягання стійких порід. В інших випадках довжину кожної
частини вибирають із врахуванням міцності труб на розтяг і
вантажо-підіймальності бурової установки.
Нижні секції колони спускають у свердловину на бури-
льних трубах, для з’єднання яких з обсадними трубами
використовують спеціальні пристрої.
Такі пристрої дозволяють цементувати нижню частину
обсадної колони, промивати верхню частину свердловини
після цементування і від’єднувати бурильні труби від обсад-
них після спуску і цементування. Одна з таких конструкцій,
яка розроблена в НДПІ ПАТ “Укрнафта”, показана на рисун-
ку 6.3. Пристрій служить для спуску секцій обсадних колон і
хвостовиків на бурильних трубах і забезпечує цементування
секцій в підвішеному стані, а також промивання свердловини
під час очікування твердіння цементного розчину (ОТЦ) без
розвантажування на вибій.
Після ОТЦ від’єднують бурильну колону, а потім здійс-
нюють герметичне з’єднання наступної секції з зацементова-
ною за допомогою посадочного конуса, покритого шаром
свинцю.
Показаний на рисунку 6.3 підвісний пристрій УСК-1
складається з несучого ствола 1, який з’єднується на лівій
різьбі з корпусом 2. Після закінчення цементування обертан-
ням бурильної колони вправо несучий ствол від’єднується від
секції.

83