Page 103 - 4551
P. 103

– мінімальне відхилення  обсадної колони від осі сверд-
                            ловини  для  забезпечення  рівномірного  розподілу  цементної
                            маси в заколонному просторі.
                                  Існують геофізичні методи контролю, якими визначають
                            такі показники якості цементування, як висота підйому цеме-
                            нтного розчину за колоною, розподіл цементної маси і поло-
                            ження колони у свердловині, а також стан контакту цементно-
                            го каменю з колоною і породою.
                                  Термометрія є одним з найвідоміших і найпростіших ме-
                            тодів визначення висоти підйому цементного розчину за ко-
                            лоною. Для цього в свердловину не пізніше,  ніж через одну
                            добу після закінчення цементування спускають на кабелі еле-
                            ктротермометр і записують криву зміни температури з глиби-
                            ною. При переході від ділянки, заповненої промивальною рі-
                            диною, до зацементованої ділянки температура стрибкоподіб-
                            но зросте внаслідок нагріву свердловини за рахунок тепла, що
                            виділяється при гідратації цементу. З термограми можна ви-
                            значити місця перетоків і наявність каверн.
                                  Багаторазові заміри температури в період ОТЦ дозволя-
                            ють  визначити  терміни  тужавіння  цементного  розчину,  а  по
                            них – зони змішування та збезводнювання цементного розчи-
                            ну.  Обмеження  методу  полягає  в  неможливості  визначення
                            висоти  підйому  цементного  розчину  через  деякий  час  після
                            затвердіння, а також низька ефективність, якщо при цементу-
                            ванні  використовувались  полегшені,  аеровані  або  шлакові
                            цементи, які не виділяють при твердінні достатньої кількості
                            тепла, а також в високотемпературних свердловинах.
                                  Радіоактивна  цементометрія    грунтується  на  викорис-
                            танні радіоактивних властивостей речовин і має декілька різ-
                            новидів. Один з них – активація цементного розчину  радіоак-
                            тивними  ізотопами  із  малим  періодом  напіврозпаду  і  дослі-
                            дження характеру розподілення його в кільцевому просторі за
                            інтенсивністю випромінювання. Розчинені в воді солі ізотопів
                            вводять в ємності цементувальних агрегатів при замішуванні
                            цементного розчину. Інтенсивність випромінювання реєстру-
                            ють на гамма-каротажній діаграмі (ГК).
                                  Недоліком  використання  радіоактивних  ізотопів  гамма-
                            випромінювання є те, що цей метод потребує відносно трива-
                            лого часу, що створює радіаційну небезпеку, тому його вико-
                            ристання має обмежене розповсюдження.


                                                           102
   98   99   100   101   102   103   104   105   106   107   108