Page 203 - 4535

Незалежно від типу дефекту, їх розділяють на три види:
критичні, коли за наявності дефекту використовувати
продукцію за призначенням неможливо чи недопустимо
(небезпечно); значні, що здійснюють суттєвий вплив на
використання продукції та на її довговічність, але вони не є
критичними; та малозначні, що практично не впливають на
використання продукції за призначенням. Така класифікація
дана в ДСТУ 2925-94. Якість продукції. Оцінювання якості.
Терміни та визначення [8].
Залежно від геометричних параметрів дефекти за
ступенем небезпечності класифікуються за трьома
категоріями: небезпечні, безпечні, недопустимі [8].
Небезпечні дефекти. Якщо параметр виявленого дефекту
такий, що руйнування по ньому можливе за окружних напруг,
які рівні або нижчі за 90% від нормативної межі текучості
матеріалу, то такий дефект відноситься до категорії
“небезпечних”.
Для небезпечних дефектів у методиках в обов’язковому
порядку визначається допустимий робочий тиск
перекачування нафти, який нижчий за встановлений
нормативний робочий тиск у нафтопроводі. Величина
зниження тиску порівняно з нормативним за СНіП 2.05.06-85
залежить від ступеня небезпечності дефекту: чим
небезпечніший дефект, тим більше зниження тиску.
До здійснення ремонту експлуатація ділянки з
“небезпечним” дефектом можлива тільки за пониженого
робочого тиску, який не перевищує розрахунковий
допустимий тиск. Рішення про зниження робочого тиску
приймаються керівництвом.
Безпечні дефекти. Якщо параметри виявленого дефекту
відповідають “безпечному” дефекту, розрахунок допустимого
тиску на дефектній дільниці не здійснюється. Для таких
дефектів зниження робочого тиску не вимагається.

202