Page 9 - 453

комунікаційними явищами, не помічали їх зростаючої
соціальної ролі.
Тільки після першої світової війни наступило відносне
прозріння. В цей час прийшла наукова революція в
мовознавстві: перемогли семіотичні ідеї Ф. де Соссюра, які
лягли в основу структурної лінгвістики. В Австрії і Англії
стала розвиватися аналітична філософія, яка спробувала,
правда, безуспішно, зрозуміти і упорядкувати стихійну усну
комунікацію.
В соціальній психології, яка зародилась на стику двох
століть в Німеччині (В. Вундт, Х. Штейнталь) і у Франції
(Г. Гард, Г. Лебон) та одержавши розвиток у США в 20-30 рр.,
комунікаційна проблема зайняла центральне місце.
Про значення смислової комунікації для прогресу людства
задумались на початку ХХ ст. не тільки абстрактно думаючі
соціологи, але й практики книжкової справи. Найбільш
яскравою фігурою в ряді книжників був Поль Отле (1868-
1944) – бельгійський учений, котрий став “батьком
документації”.
В Європі і США в післявоєнні роки стали
розповсюджуватися служби документації, котрі займалися
обслуговуванням бізнесу, медицини, політики, виробництва,
тобто спеціальною комунікаційною діяльністю, котра вийшла
за межі традиційної бібліотечно-бібліографічної сфери. В
1937 р. була утворена Міжнародна Федерація інформації і
документації. Документаційна практика стала предметом
документаційної науки, пізніше отримавши назву
документалістика.
В 30-і роки у зв’язку з розповсюдженням кіно,
радіомовлення, масових ілюстрованих видань, коміксів і
дешевих “покет-бук”, філософи-культурологи захвилювалися
такою масовою культурою, яка свідчила про примітивність
духовних потреб народних мас.

13