Page 8 - 453
P. 8
користувались оратори, котрі володіли силою усного слова.
Регулятором суспільного життя був номос-закон у вигляді
письмового тексту – далекий предок бюрократії.
В елліністичний період, коли почалось культурне освоєння
великих територій Єгипту, Близького і Середнього Сходу,
потреба у збереженні мови-логоса, зробилась особливо
необхідною. Адже мова гарантувала виживання грецької
культури в іноземному оточенні. Виникли вчені “граматики”,
котрі вчили правилам грецької мови.
Таким чином, комунікація стала ще до нашої ери
предметом вивчення двох давніх наукових дисциплін – логіки
і лінгвістики.
В середні віки в програму підготовки священослужителів
також були включені риторика, граматика і діалектика, які
утворили три перших і основних предмета вивчення.
XVIII і ХІХ ст. – це час народження в Європі суспільних і
гуманітарних наук, але серед них не було дисциплін, які б
вивчали закономірності комунікації як такої. Теоретики
педагоги (Я. А. Коменський, І. Г. Песталоці, Ж. - Ж. Руссо)
вважали за краще розвивати природні здібності дітей, а не
обтяжувати їх пам’ять культурною спадщиною предків.
В середині ХІХ ст. засновники соціології О. Конт і
Г.Спенсер в своїх працях якимось чином загубили із виду
соціальну комунікацію, хоча без комунікаційних
взаємозв’язків міх людьми, будь-яке суспільство існувати не
може.
Психологія, яка виникла в кінці ХІХ ст., цікавилась більше
“духом народу”, реакціями організму на пред’явлені стимули,
ніж на обмін думками між людьми.
В європейських країнах була в розквіті книжкова культура,
стрімко розвивалась газетно-журнальна і бібліотечно-
бібліографічна справа, появились телеграф і телефон, радіо і
телебачення, але вчені-суспільствознавці проігнорували цими
12