Page 112 - 4526

алюмінію і його сплавів в електроліті для одержання на
поверхні оксидної плівки. Як електроліти використовують
сірчану кислоту, іноді – хромову і щавлеву кислоти. В сірчаній
кислоті швидкість окислення більше, вартість електроліту
менша. В сірчаній кислоті анодують листовий матеріал, сплави
всіх марок, що деформуються, і деталі після механічної
обробки. Цей спосіб не придатний для оксидування деталей,
що мають клепані з’єднання, збиральні вузли, які складаються
з різних деталей, а також литі деталі з порами.
Анодування в хромовій кислоті використовують для
підготовки деталей з ливарних сплавів. В розчині хромової
кислоти не бажано анодувати сплави, в яких вміст міді
перевищує 6%. Мідь розчиняється в хромовій кислоті швидше,
ніж в сірчаній, тому одержана плівка має недостатні захисні
властивості.
Анодування деталей в хромовій кислоті проводять так
само, як і в сірчаній. Оскільки електропровідність розчинів
хромової кислоти нижче, ніж електропровідність розчинів
сірчаної кислоти, необхідно використовувати більш високу
напругу і підігрів електроліту.
Плівки, що утворюються при анодуванні мають
невелику товщину (3мкм), колір – сірий, чи без кольору.
Хімічне оксидування, або хроматування, знаходить
дуже широке використання. Мета оксидування – покращення
захисних і декоративних властивостей металів. Такі покриття
сприяють значному покращенню адгезії лакофарбових
матеріалів.
Переваги даного способу в порівнянні з анодуванням є
простота, економічність і швидкість. Хімічне оксидування
використовують не тільки як підготовку для лакофарбових
покриттів, але і як тимчасовий захист деталей при зберіганні
на складах, що опалюються.

111