Page 215 - 4513

дній термін збереженості, характеризується його здатністю про-
тистояти негативному впливу умов і тривалості зберігання і
транспортування на його безвідмовність, ремонтопридатність і
довговічність. Збереженість представляють у вигляді двох скла-

дових, одна з яких виявляється під час зберігання, а інша – під
час застосування об’єкта після зберігання і транспортування.
Очевидно, що тривале зберігання і транспортування в необ-

хідних умовах для багатьох об'єктів може негативно впливати не
тільки на їх поведінку під час зберігання, але і при подальшому
застосуванні об’єкта. Друга складова збереженості має особливо
істотне значення.

Термін зберігання – це така тривалість перебування об’єкту в
режимах зберігання і транспортування, при якій зміни значень
показників безвідмовності, ремонтопридатності і довговічності

об’єкту, обумовлені його зберіганням і транспортуванням, пере-
бувають в межах, що допускаються. Слід розрізняти збереженість
об’єкту до введення його в експлуатацію і в період експлуатації

(при перервах у роботі).
Надійність об’єкту залежить від великої кількості чинників,
характер дії яких, як правило, є випадковим. У зв’язку з цим пе-

реважна більшість кількісних показників надійності мають імові-
рнісний характер і дають уявлення про надійність всієї сукупнос-
ті виробів якогось певного типу, але не дозволяють оцінити на-
дійність даного конкретного зразка. Проте, з їх допомогою можна

вирішити цілий ряд необхідних питань забезпечення і оцінки на-
дійності продукції в процесі її проектування і виробництва – по-
рівняти надійність виробів, оцінити надійність чисельно або по-

рівняти із заданим рівнем і так далі.
Залежно від характеру вимог до надійності, сформульованих
у технічному завданні на вироби, що знов розробляються, засто-
совують різні методи проведення випробувань на надійність. Ос-

новними з них є:
– визначальні випробування, в результаті яких визначають
числові значення показників надійності (наприклад, середнє на-

працювання на відмову);
– контрольні випробування, в результаті яких встановлюють,
що значення показників надійності випробовуваного виробу не

нижче (або не вище) за деяке значення з певною (зазвичай зада-
ною в технічному завданні) вірогідністю (наприклад, середнє на-

215