Page 64 - 4507

к. арх. Лариса Поліщук – доцент кафедри АП ІФНТУНГ

СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ АРХІТЕКТУРИ
ГУЦУЛЬЩИНИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ (1920 – 1930-ті рр.)

Анотація: В історії Східної Галичини ХХ ст. міжвоєнне двадцятиліття (1920–
1930-ті) – один з яскравих періодів, представлених
різноманітними стильовими напрямами. В архітектурі цього
періоду відтворилися складні переплетення теоретичних пошуків,
творчих процесів, зумовлених соціально-історичним контекстом.
Як і в європейських країнах, модернізм упродовж 1920–1930-х
років розвивається на фоні неокласицистичних тенденцій,
раціоналізованої неокласики, місцевих традицій (регіоналізму), ар
деко.

Процес пошуку раціональних основ архітектури, розвитку модернізму,
був загальмований перед початком Першої світової війни, яка вплинула на
співвідношення «сил» між модерністичною та традиціоналістичною течіями.
На початку 1920-х рр. відбувся тимчасовий поворот від раціоналізму до
романтизму. Війна підсилила технічний прогрес, але в більшості регіонів
технічна база була знищена, спрямувавши будівництво на традиційні
матеріали (цегла, дерево), які більш досконало надавалися до відбудови
архітектури в традиційних формах. Таким чином, романтичні й народні
тенденції, які у довоєнний період в окремих європейських країнах набули
вигляду великих народно-романтичних стилів, дещо модернізувались,
пристосовуючись до сучасності, і дали поштовх розвитку новій хвилі
регіоналізму.
Тогочасна східно-галицька архітектура в основному відповідала
напрямам розвитку польської архітектури. Після 1918 р. польська
архітектура, подібно до європейської, увійшла в хвилю традиціоналізму.
Прагнучи створити нове, архітектура послуговується формами класики,
народного романтизму та модернізованими сецесією формами народного
мистецтва і реалізується наступними стилями: неокласицистичним,
“дворковим” й народно-декоративним [5, с. 166–167; 6].
Неопластицизм, ар деко, модернізований неокласицизм, функціоналізм
– стилі, що розвивались як альтернатива традиціоналізму. Спрощене
трактування історичних форм і декорування функціоналістичних зближує
різні тенденції й відтворюється у модернізованому неокласицизмі, ар деко.
Обтічні форми, палубні конструкції збагачують естетику просторових
композицій функціоналізму, побудовану на пропорційних співвідношеннях
геометричних об’ємів, взаємопроникненні простору [2, с. 93 – 94].
Геометричний пуризм, «антиромантизм», «антиісторизм» прослідковується у
двох формальних відмінностях: 1) перпендикулярність, прямокутність,
кубоподібність; 2) органічність, плинність форм, кривизна, ефект плинності у
просторі. Першу відмінність можна охарактеризувати як екстремальний
функціоналізм. Другу дослідники поділяють на три течії у європейській
практиці: ар деко (декоративізм, динамічний «геометризм»); неопластицизм
(авангардний «геометризм»); динамічні кривизни [4, с. 9 - 14].

63