Page 193 - 4505

В середині 60-х років Міністерство оборони США побажало управляти мережею, яка
могла б пережити навіть ядерну війну. Звичайні мережі, сполучені телефонними дротами,
були визнані занадто уразливими, оскільки втрата однієї лінії або комутатора перервала б
зв'язок, для якого ця лінія або комутатор використовувалися, а можливо, навіть розділила б
мережу на окремі ділянки. У цих мережах використовувалася комутація каналів (коли на час
передачі інформації пари комп'ютерів з'єднуються "один-с-одним" і в період з'єднання
відбувається передача усього об'єму інформації). Для вирішення проблеми Міністерство
оборони звернулося до управління перспективного планування науково-дослідних робіт
ARPA (Advanced Research Projects Agency). Приблизно в цей же час Теодором Хольме
Нельсоном була придумана ідея гіпертексту (сам термін уперше був вимовлений в 1965
році).
У грудні 1969 року вдалося запустити експериментальну мережу (ARPANET), що
складається з 4 вузлів. Ця мережа підтримувала комутацію пакетів (коли необхідні для
передачі дані розбиваються на частини, а до кожної частини приєднується заголовок, що
містить повну інформацію про доставку пакету за призначенням). В процесі експлуатації
з'ясувалося, що наявні протоколи мережі не придатні для роботи з об'єднаними мережами. В
результаті були проведені додаткові дослідження в області протоколів, що завершилися в
середині 70-х винаходом моделі і протоколів TCP/IP. TCP/IP був спеціально розроблений
для управління обміном даними по інтермережах, що ставало усе більш важливим у міру
підключення усе нових мереж до ARPANET. У 1980 році були представлені основні
принципи об'єднання мереж :
· мережі взаємодіють між собою по протоколу TCP/IP;
· об'єднання мереж проводиться через спеціальні шлюзи (gateway);
· усі комп'ютери, що підключаються, мають єдині методи адресації.
З 1983 року протокол TCP/IP став обов'язковим на усіх комп'ютерах ARPANET. Розвиток
мережі відбувався досить швидкими темпами. До 1984 року число хост-систем (крайових
систем) перевищило 1000. У цьому ж році вводиться принцип системи найменування доменів
(Domain Name System, DNS), що дозволяє замінити цифрові адреси комп'ютерів символьними
іменами.
Сучасна історія Інтернету почалася в 1989 році, коли Тім Бернерс-Ли (Tim Berners - Lee) в
Європейській лабораторії фізики елементарних часток (CERN) розробив технологію
гіпертекстових документів - World Wide Web (WWW), що дозволяє користувачам мати доступ
до будь-якої інформації, що знаходиться в мережі Інтернет на комп'ютерах по всьому світу.
Саме ця розробка зумовила кінець кінцем вибухове зростання числа
користувачів Інтернету. За минулий час WWW пройшов декілька фаз розвитку.
Символьний гіпертекст
Спочатку Web була текстовою гіперпосилальною системою. Перша програма-браузер
(браузер - програма для перегляду html -документов) LineMode, створена в 1991 році, не
підтримувала графіку і "мишу". Можна лише було переглядати статичні гіпертекстові сторінки,
вводячи номери сторінок, що переглядаються.
Графічно-орієнтовані статичні HTML -документы
Ця фаза почалася в лютому 1993 року з випуском браузеру NSCA Mosaic. Браузер
розроблявся для Національного центру по застосуванню супер-ЕОМ (NSCA). Це була невелика
програма (9000 рядків коду), що працює тільки під X, - windows (графічна оболонка для
операційних систем сімейства unix). Але в ній було головне - графіка стала повноправною
частиною інтерфейсу, а миша - єдиним засобом роботи. Розробники Mosaic створили повністю
новий інтерфейс для Інтернет. Інтерфейс виявився настільки приємний на погляд і в роботі, що
підкорював кожного, хто починав з ним працювати просто з цікавості. Браузер не вимагав від
користувачів знань про внутрішній устрій мережі. Інтернет відкрив простори мільйонам
користувачів.

189