Page 7 - 4499

Теоретичні знання створюють надійну основу розуміння
сутності явищ об’єктивної дійсності.
Діалектика процесу пізнання полягає в протиріччі між
обмеженістю наших знань і безмежною складністю
об'єктивної дійсності. Пізнання — це взаємодія суб'єкта й
об'єкта, результатом якого є нове знання про світ. Процес
пізнання має двоконтурну структуру: емпіричні і теоретичні
знання, які існують в тісній взаємодії та взаємозумовленості.
Знання зводяться до відповідей на декілька запитань, які
схематично можна зобразити таким чином:
Що? скільки? чому? яке? як? — на ці запитання має
дати відповідь наука.
Як зробити? — на це запитання дає відповідь методика.
Що зробити? — це сфера практики.
Відповіді на запитання зумовлюють безпосередні цілі
науки — описування, пояснення і передбачення процесів та
явищ об'єктивної дійсності, що становлять предмет її
вивчення на основі законів, які вона відкриває, тобто у
широкому значенні — теоретичне відтворення дійсності.
Істинні знання існують як система принципів,
закономірностей, законів, основних понять, наукових фактів,
теоретичних положень і висновків. Тому істинне наукове
знання об'єктивне. Разом з тим наукове знання може бути
відносним або абсолютним. Відносне знання — це знання,
яке, будучи в основному адекватним відображенням
дійсності, відрізняється певною неповнотою збігу образу з
об'єктом. Абсолютне знання — це повне, вичерпне
відтворення узагальнених уявлень про об'єкт, що забезпечує
абсолютний збіг образу з об'єктом. Безперервний розвиток
практики унеможливлює перетворення знання на абсолютне,
але дає змогу відрізнити об'єктивно істинні знання від
помилкових поглядів.
Наука як специфічна діяльність спрямована на
отримання нових теоретичних і прикладних знань про
закономірності розвитку природи, суспільства і мислення,
характеризується такими основними ознаками:
- наявністю систематизованого знання (наукових ідей,
теорій, концепцій, законів, закономірностей, принципів,
гіпотез, основних понять, фактів);

7