Page 149 - 4496

модулю 2, одержаний результат указують як n-ий символ
даного блоку.
Це найпоширеніший код, який застосовується для
виявлення поодиноких помилок і всіх помилок непарної
кратності. Код містить (п - 3) інформаційних й один
перевірний елементи, належить до систематичних кодів і
позначається як (п, п-1)-код.
Перевірний елемент коду визначається сумою за
n1

модулем 2 всіх інформаційних елементів: b   ai , тобто
1
i1
він утворюється доповненням комбінації k-елементноге
первинного коду одним елементом таким чином, щоб
кількість одиниць у новому n-розрядному (п= k +1) коді була
парною. Кодова відстань d min=2.
Для виявлення помилки на приймальному ооці
перевіряють на парність усю прийняту кодову комбінацію,
визначаючи кодовий синдром
n 1
s1   a /  b1 / ,

i 1 i i
де / , / — прийняті на приймальному боці відповідно інфор-
ai b1
маційні та перевірний елементи.
Вважається, що при s 1=0 помилки в комбінації немає, а
при s 1 = 1 помилка є. Надмірність коду визначається виразом
R над=1-k/(k+1)=1/(k+1).
Існують спеціальні коди, в яких перевірка на парність є
їх невід’ємною властивістю.
Одним із таких кодів є «код 2-з-5». При цьому кожна
кодова комбінація містить 5 символів, із яких дві одиниці, а
решта - нулі. Таким способом можна закодувати 10 різних
знаків, що визначається числом комбінацій:
5!
C 2 = 2! 3! .
5
Кожній кодовій комбінації може бути зіставлена
десяткова цифра шляхом зважування розрядів за схемою
«01247».

146