Page 54 - 4484
P. 54

низьку  проникність;  пластовий  тиск  більший  або  дорівнює
                            гідростатичному  наглибині  залягання  пласта,  який  підлягає
                            обробці;  необхідно  виключити  можливість  випадання  у
                            стовбурі  свердловини  пробки  закріплювача  з  подальшим
                            промиванням  пропанту  чи  піску  з  нього;  існує  небезпека
                            передчасного      закупорювання       тріщин     з    аварійним
                            завершенням  процесу;  свердловина  міститься  на  морській
                            платформі  і  проведення  ремонтних  робіт  з  її  освоєння
                            повинно тривати не довго тощо.
                                  Технологія  без  закріплення  тріщин  ґрунтується  на
                            припущенні, що промитіабо розкриті  у пласті тріщини після
                            зниження       тиску     до    пластового      чи     вибійного,
                            на якийсь час можуть залишатися частково відкритими, тобто
                            стінки  їх  не  змикаються  щільно  між  собою.  Зростання
                            продуктивності      свердловини     після    гідророзриву     без
                            закріплення  тріщин  може  відбуватися  внаслідок:  очищення
                            каналівперфорації  під  час  руху  рідини  з  великою  лінійною
                            швидкістю;  формування  зон  зпідвищеною  проникністю  у
                            результаті переміщення твердої фази бурового розчину, який
                            потрапив  у  тріщини  під  час  розкриття  пласта  у  привибійну
                            зону  свердловини;  відшарування  чи  вилущування  частинок
                            породи  пласта  з  поверхні  тріщини  після  її  розкриття,  після
                            зміни  напруженого  стану  породи,  як  це  відбувається  у
                            каналахгідропіскоструминної         перфорації;      незворотної
                            деформації порового простору пласта навколо тріщини після
                            зниження  тиску  розриву  в  тріщині,  через  зміщення  зерен
                            породи,  що  супроводжується  гістерезисом  її  проникності;
                            змикання  мікротріщин  у  масиві  породи  в  зоні  тиску,  що
                            виникає  у  тріщині  під  час  гідрозозриву,  який  є  більшим  від
                            бічного    гірничого;    зміни    форми    поверхні     тріщини;
                            ерозійного розмивання її стінок.
                                  ГЩП       успішно      застосовано      у    Долинському
                            нафтопромисловому  районі(1962-1967  рр.)  при  витратах  1,3-
                                    3
                            1,8   м /xв    товарної    нафти    або    пластової    води    в
                                             3
                            об'ємі 100-400 м .На один процес додатково видобуто близько
                            3,5  тис.т  нафтипри  невеликих  витратах.  Процес  виявився
                            ефективним  тільки  у  нових  свердловинах  з  високим
                            пластовим  тиском,  що  дорівнював  або  був  більшим  за
                            гідростатичний,      з    низькопроникним       колектором      і
                            забрудненою  привибійною  зоною.  Однак,оскільки  пластовий
                                                           53
   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59