Page 46 - 4472

від Т і фізичних властивостей. сприятливими для нагнітання є
пласти з товщиною >6 метрів.

Більш ефективним методом є створення в пласті
теплової облямівки за рахунок нагнітання пару з подальшим

переміщенням її по пласту нагрітою водою. Однак результати
лабораторних досліджень показали , що на родовищах

високов’язких нафт із значним вмістом парафіну , гаряча вода
є більш ефективним теплоносієм.

Серед методів теплової дії на пласт найбільш
ефективним вважається внутрішньо пластове горіння. Воно

застосоване на введенні в пласт окислювача, що забезпечує
прохідність екзотермічної реакції між окислювачем і

частиною нафти. За рахунок тепла, що виділяється
створюється фронт горіння, який переміщується по пласту

новими порціями окислювача. Розрізняють сухе, вологе і
надвологе внутрішньопластове горіння.

Внутрішньопластове горіння здійснюється на пластах
товщиною 3-15 м і глибиною від 150 до 1500 м. основним

недоліком методу внутрішньо пластового горіння є
необхідність певної густини сітки розташування свердловини.

Родовища України характеризуються рідкою сіткою
розтошування свердловин. З метою підвищення ефективності

цього методу запропоновано його здійснювати в циклічному
режимі (циклічне внутрішньопластове горіння): протягом

певного періоду часу в зупинену свердловину нагнітають
окислювач, після чого свердловину пускають в експлуатацію,

контролюючи темпи відбору нафти. Процес нагнітання
окислювача і експлуатації свердловини циклічно

продовжують з метою підвищення нафтовіддачі пластів.
В основу математичних моделей теплових явищ, що

протікають в пласті покладено двотемпературну модель
теплообміну, що враховує тепловитрати і міжфазний

теплообмін.

45