Page 33 - 4463

де R - точка відбиття.
1
Так як сума відстаней від точки R до точки O і S - стала
1 1
величина, значить, точка відбиття R лежить на еліпсі E ,
1 1
фокусами якого є точки O і S . В точці S , що близько до точки
1 2
S (час приходу відбитої хвилі t ), можна також побу-дувати
1 2
еліпс E , на якому лежить точка відбиття R , і т. д. Побудувати
2 2
кожен із еліпсів можна наступним чином. Беруть нитку

довжиною L (для еліпса Е , це Vt  ( OR  R 1 S 1 ), для еліпса Е
2
1
1
1
це Vt  ( OR  R S ) і т.д.) і її кінці голками закріплюють у
2 2 2 2
фокусах відповідного еліпса. Натягуючи нитку олівцем, легко
накреслити шуканий еліпс. Провівши огинаючу для всіх еліпсів,
можна визначити розташування границі відбиття. Спосіб

дозволяє досягнути більшої точності при побудові криволінійних
відбиваючих границь, особливо випуклих.
Метод кіл може застосовуватись при кутах нахилу границі
0
до 25 (рис. 7.4 г). Якщо глибина H відбиваючої границі велика у
порівнянні з відстанню між пунктом збудження O та точкою
спостереження S, можна спростити побудову. Замість еліпса з

фокусами в точках O і S і довжиною великої піввісі, яка
дорівнює Vt, можна побудувати коло, центр якого
розташовується посередині між точками O і S. Радіус R кола
розраховують за формулою

1
2
2
R  V 2 t  x . (7.31)
2
Розташування відбиваючої границі визначається огинаючою
сімейства кіл.
Геофізичні дослідження свердловин (НЕ 2.5)

Геофізичні методи дослідження свердловин – це методи
визначення властивостей порід і безкернової геологічної
документації розрізів, що базуються на вивченні у свердловинах

різних фізичних полів.
Методи ГДС призначені для вивчення геологічного розрізу,
і зокрема, розділення порід за літологічними ознаками, виділення
корисних копалин в розрізах, а також оцінки пористості,

колекторських властивостей оточуючих порід. Спеціальною
апаратурою проводиться контроль технічного стану свердловин

33