Page 25 - 4452

ін. Особливості розвитку мистецтва доби Просвітництва.
Зростання ролі літератури та освіти в житті суспільства.

Словник термінів і понять теми
Булла – папська грамота, послання.
Бароко (від італ. „barocco” – вигадливий, химерний) –
один із провідних художніх стилів кінця XVI – середини
XVIII ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших
країнах Європи та Латинській Америці. Мистецтву бароко
властиві грандіозність, пишність, динаміка, патетична
піднесеність, інтенсивність почуттів, пристрасть до
ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального,
сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.
Відродження (французьк. Renaissance, італійськ.
Renascimento) – епоха в історії культури країн Західної та
Центральної Європи, почалася в Італії в XIV ст. Термін
„Відродження” запровадив італієць Дж. Базарі в XVI ст. на
означення зв’язку з античною мистецькою спадщиною.
Стверджувався новий світогляд – гуманізм, ідеал
розкріпаченої творчої особистості. Художники епохи
Відродження послідовно оволодівали методами художнього
відображення дійсності – відтворення об’єму, простору,
світла, людської фігури й реального середовища – інтер’єру,
пейзажу.
Гуманізм – людяність, принцип світогляду, в основі
якого лежить ереконання про безмежність можливостей
людини, її здатність до досконалості.
Деїзм – форма віри, яка виникла в епоху Просвітництва
і визнавала, що хоч Бог і існує у світі як його першопричина,
однак після створення світу рух світотворення здійснюється
без його участі.
Рококо (франц. «rococo») – стиль, що набув розвитку в
європейських пластичних мистецтвах першої половини XVIII
ст. Рококо виник у Франції. Для цього стилю характерна
декоративність, химерність та фантастичність

23