Page 7 - 4437

виявляється в правилах, нормах, принципах, що обумовлюють характер поведінки
людей, їх вчинків. Однак у людини виникає потреба усвідомити не тільки
відношення до різних сторін світу, а також до світу як певної цілісності, до самої
себе у цьому світі.
Філософське знання має свою специфіку, яка докорінно відрізняє його від
конкретно-наукового знання. Коли наукове знання на певному етапі історичного
розвитку є точним, однозначним і тому загальноприйнятим для всіх людей, то
філософське знання є поліфонічним, плюралістичним. Це означає, що на одні і ті ж
питання в різних філософських школах даються різні відповіді, які мають
рівноцінне значення. У філософії не існує однозначних і загальноприйнятих
положень. Саме тому філософія є особливим видом знання, це софійне знання,
зрозуміле як мудрість. Філософія від грецьких слів «філео» - любов і «софія» –
мудрість (любов до мудрості). У філософії мова йде про здатність людини осягнути
сутність світу, в якому вона живе, та свою власну сутність, піднятися до
усвідомлення сенсу свого життя. Саме усвідомлення сутності світу, свого буття і
своєї сутності, свого місця в світі, сенсу життя і складає розуміння мудрості.
Термін «філософія» вперше зустрічається у грецького мислителя і математика
Піфагора (6 ст. до н. е.), який вважав, що від філософії народжуються три плоди: дар
добре думати, дар добре говорити, дар добре діяти. Пізніше Платон (5 ст. до н. е.)
надає цьому поняттю нового значення: наука, що вивчає світ у цілому місце людини
в цьому світі. Термін «філософія» він використовував як пізнання сутності.
Філософія зародилася приблизно 2,5 тисячі років тому в Індії, Китаї, Греції в умовах
руйнування старих зв’язків родового суспільства, а також внаслідок суспільно-
історичної необхідності розвитку пізнання, становлення наукового світогляду.
У філософії науково-об’єктивний підхід поєднується з оцінним, оцінюючим.
Специфіка філософського знання в значній мірі визначається тими
проблемами, які досліджуються в філософії. До найважливіших проблем філософії
відносяться: хто така людини і яке місце займає вона в світі? Яка природа світу,
Космосу? У чому полягають причина і основа його існування? Чи є Всесвіт
самодостатнім і не потребує для свого буття ніяких зовнішніх сил? В чому полягає
сенс людського життя і людства в цілому? І чи існує цей сенс взагалі? У чому суть
людського щастя? І як, якими шляхами і засобами людина може стати щасливою?
На ці та інші питання неможливо дати однозначні і вичерпні відповіді, і тому
кожне нове покоління людей пробує відшукати своє власне тлумачення цих життєво
смислових проблем людського існування.
В історії філософії існувала спроба виділити основне питання філософії. Воно було
в найбільш узагальненому вигляді сформульовано Ф. Енгельсом у праці «Людвиг
Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії». За Енгельсом, основне питання
філософії – це питання про відношення мислення до буття, свідомості до матерії,
природи. Основне питання розглядається з двох боків:

6