Page 55 - 4434

утворені у воді нові солі навіть при великій їхній кількості в
котловій воді через їхню високу розчинність не досягають
стану насичення в розчині і тому не відкладаються у вигляді
кристалів на стінках котла.
Дегазацію — видалення з живильної води кисню і
диоксиду вуглецю — здійснюють у спеціальних агрегат-
тах — дегазаторах (деаераторах). У питній воді парових
котлів і в підживлювальній воді вміст кисню має бути
3
0,03...0,1 г/м , а вільного диоксиду вуглецю — менше ніж 2
3
г/м .
Нині застосовують здебільшого термічний спосіб
дегазації, заснований на зменшенні розчинності газів у
рідинах з підвищенням температури. Залежно від тиску в
5
апараті дегазатори поділяють на вакуумні з р = (0,5...0,9) · 10
5
Па; атмосферні — р = (1,05...1,2) · 10 Па; високого ти-
5
ску — р = (5...15) · 10 Па.
Дегазацію в парових котельнях здійснюють за
допомогою пари, що змішується з живильною водою.
Наприклад, пару подають назустріч живильній воді,
нагріваючи її до температури кипіння 104... 106 °С,
що відповідає надлишковому тиску в дегазаторі
0,020...0,025 МПа. При цьому повітря виділяється з води.
У водогрійних котельнях немає пари, тому дегазацію
здійснюють у вакуумних дегазаторах. Оскільки десорбції
розчинених газів з рідин сприяють підвищення температури і
зниження тиску в системі, то наявність розрідження у
вакуумних дегазаторах інтенсифікує процес, зменшуючи
рівноважні концентрації розчинних у воді газів.

3.5.4 Внутрішньо-котлова гідродинаміка
Під внутрішньо-котловою гідродинамікою звичайно
розуміють циркуляцію води і пароводяної суміші в опускних і
підіймальних трубах котла, а іноді і солевідкладення на
нагрівних поверхнях. Якщо циркуляція природна, наприклад,
у барабанних котлах малої і середньої продуктивності, то
силою, що рухає її, є різниця тисків стовпів води в опускних
трубах і пароводяної суміші в підіймальних.
Принципову схему найпростішого контуру природної
циркуляції в паровому котлі показано на рис. 3.17. Живильна

54