Page 53 - 4434

Кислотність (або лужність) води визначається
величиною рН яка являє собою показник негативного ступеня
кількості іонів водню у воді. При рівності кількостей
позитивних (водневих) і негативних (гідроксильних) іонів
-7
( |Н| = |ОН| = 10 ) вода має нейтральну реакцію і її рН=7.
У води з кислою реакцією рН < 7, а у води з лужною реакцією
рН > 7.
Окиснення води характеризує наявність у ній органічних
сполук. Визначають його за втратою кисню або перманганату
калію, використаних для окиснення органічних речовин, що
містяться в 1л води, або за втратою маси сухого залишку,
спаленого при 800 °С.
Розчинність ідеальних газів у рідині визначається
законом Генрі, відповідно до якого парціальний тиск газу над
розчином пропорційний молярній частці газу в розчині, тобто
p  Ex , (3.15)

де р — парціальний тиск газу, Па; Е — коефіцієнт
Пропорційності — константа Генрі; х — молярна частка газу
в рідині, кмоль/кмоль розчину.

З підвищенням температури константа Генрі
збільшується, тобто розчинність газу в рідині зменшується.
Цю обставину використовують для видалення з питної води
розчиненого в ній повітря і диоксиду вуглецю, нагріваючи її
до температури порядку 100 °С. Цей процес називають
дегазацією (деаерацією).
Через наявність у внутрішньо-котловій воді солей з
негативним коефіцієнтом розчинності в процесі випарювання
води досягається стан насичення розчину біля внутрішніх
поверхонь випарних труб. Внаслідок цього надлишкова
кількість солі з розчину випадає в осад на стінці
труби, утворюючи накип, який створює додатковий термічний
опір теплопередачі. Найтвердіший накип дають солі
CaSіO 3 і CaSO 4.
Розчинений у воді кисень спричинює так звану кисневу
корозію. Вона проявляється в тому, що кисень, розчинений у
воді, електрохімічно взаємодіє в металом труб, руйнуючи
його. Найактивніше киснева корозія відбувається в трубах

52