Page 46 - 4434

стискання повітря у вентиляторі. По-третє, нема димососа, а
це підвищує надійність котельної установки в цілому,
полегшує експлуатацію та спрощує схему автоматичного
регулювання. По-четверте, ліквідація підсмоктування повітря
дає змогу зменшити витрати з відхідними газами.
Для вибору вентиляторів і димососів визначають
аеродинамічні опори, що виникають під час руху повітря і
газів в установці, враховуючи опір тертя, місцеві опори,
запиленість газового потоку, можливі зовнішні забруднення
поверхні нагрівання.
Вибирають вентилятор або димосос, виходячи з
3
повного його напору H Па, і продуктивності Q м /с, при
номінальному навантаженні котельного агрегату. Потужність,
кВт, на валу димососа або вентилятора визначають за
формулою

QH  3
N    10 , (3.11)


де   1 , 1 — коефіцієнт запасу за потужністю двигуна;
 — ККД димососа, який у сучасних конструкцій дорівнює
0,75...0,85.

Витрата електроенергії на тягодуттьову установку
становить 1,5...3,0 % від потужності котельного агрегату і
залежить як від ККД вентиляторів і димососів, так і від
способу регулювання їхньої продуктивності
в разі змінення навантаження агрегату. Таке регулювання
можна здійснювати за допомогою напрямних апаратів
(лопаток), що закручують потік газів перед надходженням
його на лопатки вентилятора, а також гідромуфтами і
зміненням кількості обертів електродвигуна. Але найбільшого
поширення набуло регулювання шиберами язикового типу,
встановленими на всмоктувальному патрубку вентилятора.
Воду в паровий котел подають поршневими і
відцентровими насосами. Для безпечної експлуатації котлів
потрібна висока надійність роботи живильного обладнання, у
зв'язку з чим установлюють резервні живильні прилади.

45