Page 199 - 4428

 С – недовикористання можливості зниження собівартості
. н в
продукції, грн.
Оскільки собівартість є комплексним результуючим показ-

ником, і знання умов його формування важливо для ефективного
управління підприємством, інтерес представляє оцінка впливу на
цей показник факторів та причин їх зміни у процесі виробництва,

зокрема, відхилення від планових значень, значень у базовому
періоді тощо.
Економічні чинники найповніше охоплюють усі елементи
процесу виробництва – засоби та предмети праці і саму працю.

Вони відображають основні напрями роботи колективів під-
приємств щодо зниження собівартості:
 підвищення продуктивності праці;

 впровадження передової техніки і технології;
 краще використання устаткування;
 здешевлення сировини і краще використання предметів

праці;
 скорочення адміністративно-управлінських і інших нак-
ладних витрат;

 скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат.
Нижче наведені основні чинники впливу на собівартість
продукції.
1) Підвищення технічного рівня виробництва: впрова-

дження нової, прогресивної технології; механізація і автоматизація
виробничих процесів; поліпшення використання та застосування
нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних

характеристик виробів. При цьому зменшуються витрати у ре-
зультаті комплексного використання сировини, застосування
економічних замінників, повного використання відходів у вироб-
ництві. Важливим резервом є вдосконалення продукції, зниження її

матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин та
обладнання, зменшення габаритних розмірів.
Для даної групи чинників для кожного заходу розраховують

економічний ефект, який виражається у зниженні витрат на ви-
робництво продукції. Економія від здійснення заходів визначається
порівнянням величини витрат на одиницю продукції до і після

впровадження заходів і множенням отриманої різниці на обсяг
виробництва у планованому році:
ЕК = (З – З ) ∙ Q, (7.3)
0
1
198